Page 65 - 56

однодоменних. Витягнуті в одному напрямку частинки
спроможні залишатися однодоменними, навіть маючи об’єм,
що помітно перевищує критичний, визначений для
ізометричних часток. Властивість однодоменності особливо
різко проявляється в частинках, що мають форму «вусів». При
підвищенні температури межі між доменами «розмиваються»,
що також проявляється у зміні властивостей як окремих
часток, так і їхніх ансамблів.
Необоротні процеси призводять до залишкових явищ і
зберігання в речовині деякої частини намагніченості при
зменшенні зовнішнього поля до нуля. Намагніченість, що
зникає з припиненням дії на речовину поля Н, одержала назву
индуцірованої J i. Намагніченість, що залишається і після
зменшення поля до нуля, називається залишковою J п. Для
приведення залишкової намагніченості феромагнетику до
нуля необхідно прикласти деяке обернене за напрямком поле.
Величина цього поля зветься коерцитивною силою Н c і є
мірою стабільності залишкової намагніченості. Подальше
збільшення оберненого магнітного поля знову призводить
феромагнетик у стан магнітного насичення. При зменшенні
оберненого поля весь цикл намагнічування повторюється, у
результаті чого утвориться замкнута петля, названа петлею
гістерезису. Якщо в процесі намагнічування зразок не
доводиться до стана магнітного насичення, криву називають
петлею часткового гістерезисного циклу.
Однодоменні частинки характеризуються найбільше
яскраво вираженою властивістю зберігати залишкову
намагніченість. За інших рівних умов залишковий ефект
(реманентність, магнітна жорсткість) виявляється тим
сильніше, чим більша кількість однодоменних частинок
містить взірець. Магнітна жорсткість окремих частинок
або їхніх сукупностей тим менше, чим більше частинки
відрізняються від однодоменних. Магнітна жорсткість
зменшується не тільки зі збільшенням розмірів частинок,
але і при їхньому помітному зменшенні (у порівнянні з
однодоменними). Ультрамаленькі частинки, які не
спроможні зберігати залишкову намагніченість протягом

63