Page 56 - МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Болгарії. За часи князювання його сина Ярослава Мудрого засновується при
Софійському соборі перша на Русі бібліотека. Він відкрив і книгописну
майстерню – скрипторій, де переписувалися та перекладалися книги. Книги, які
вийшли звідти, стали основою інших бібліотек, послужили справі поширення
писемності на Русі.
Книга коштувала надзвичайно дорого, адже, щоб виготовити, наприклад,
294 аркуші пергаменту для знаменитого Остромирового Євангелія (1058-
1059рр.) потрібні були шкури з цілої череди телят (понад 60 голів).
З появою рукописних книг виникли початкові форми бібліографії.
Перші бібліографічні пам’ятки були поширені ще в часи Київської Русі.
Створювались великі бібліотеки – монастирські, великокняжі, згодом царські. .
Особливо багатими були бібліотеки монастирів.
Фактичним зародженням української бібліографії стали 30-і роки ХІХст.
Починає розвиватися видавничо-книготоргівельна бібліографія. З 1801 по 1860
роки на Україні вийшло 25 книготоргівельних каталогів. У 1810 р. видається
“Розпись цены книгам, напечатаным в типографии Киево-Печерской лавры”.
У перші роки ХІХст. складанням (каталогів) “реєстрів” і “ведомостей расхода”
старих видань займалася Чернігівська Троїцька Ільїнська друкарня. У 1837р.
був надрукований огляд “Литературное прибавление руському инвалиду №10”
анонімного автора, де публікувався перегляд українського фольклору і
матеріалу.
У 1842-1843рр. публікуються огляди Євецького і Костомарова у
альманасі “Молодик”. 1842р. вийшла праця Митлинського “Обозрения
собраных и напечатанных етнографических народописательских сведений и
материалов относительно южно-русского края”. Пізніше друкувалися роботи
Лазаревського, який започаткував огляди “Украинская литературная

летопись”.
Особливе місце у популяризації книги і читання на Україні у 40-х роках
ХІХст. займає каталог “Аптека для души, или систематическая алфавитная
роспись книг, составляющих кабинет чтения новостей русской словесности с
описанием содержания некоторых сочинений и мнения о них наших критиков»
(1849р). Це був друкований каталог першої у Києві приватної публічної
бібліотеки комерційного характеру, заснованої П.П.Должиковим. Пропаганда
книги, яку проводив Должиков через свій “кабінет” і каталог дає нам право
відзначити його помітну роль у справі книгопоширення в Росії, Україні і
Галичині.
У 1863-1876рр. прийнято ряд царських указів (Валуєвські укази), за
якими обмежувалось українське друковане слово. З того часу бібліографічна
діяльність почала розвиватись на території Наддністрянщини. Там періодично
друкувались огляди-списки у журналі “Правда” і в журналах І.Я.Франка
“Зоря”, “Життє і слово”, “Літературно-науковий вісник”. На сході України
такий матеріал друкувався лише в журналі “Киевская старина”.
У 80-ті роки ХІХст. Відбулися перші спроби систематизувати українську
книгу. Появилась робота Комарова “Бібліографічний покажчик нової
української літератури. 1798-1883рр.”.