Page 117 - 5289

(реорганізаційним) процедурам. У вітчизняному законодавстві про
банкрутство питання санації підприємства у процесі провадження
справи про банкрутство були недостатньо врегульовані. Відповідно
до нього під банкрутством розуміють пов’язану з недостатністю
активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи
задовольнити в установлений для цього строк виставлені до нього
кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.
У тексті до Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
подається таке визначення: «Банкрутство — визнана арбітражним
судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги
кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури». Суб’єкт має кредиторів, тобто осіб, які у
встановленому порядку висувають підтверджені документами
вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, стосовно виплати
заборгованості з заробітної плати боржника. Кредиторами є також
органи державної податкової служби та інші державні органи.
Студенти мають звернути увагу на типові риси українського
підприємства-банкрута: державна власність, відсутність
ефективного власника; керівники, які не мають відповідної освіти та
досвіду роботи в ринкових умовах; робоча сила, яка не відповідає
новим умовам господарювання; невдале розташування; продукція,
яка не користується попитом; обслуговування ринків із
характеристиками, що не відповідають інтересам підприємства;
нездатність до ведення конкурентної боротьби; відсутність
інвестицій, неможливість здійснення самоінвестування внаслідок
низької прибутковості чи збитковості (домінування «матеріально-
технічних» кредитів, товарні кредити невисокої якості тощо);
виробництво з неефективними характеристиками (вертикально
інтегроване, негнучке, вузькоспеціалізоване, енерго- та
матеріаломістке, відсталі технології, зношені основні фонди,
використання виробничих потужностей на 15-20%); відсутність
інформації для обґрунтування рішень (закритість, методична
незабезпеченість рішень, що приймаються, низький рівень
контролю); «напруженість» з оборотними коштами (недостатність
або їх відсутність, домінування бартеру); наявність великих боргів,
структура боргу (нагромадження боргів за 5-8 років, борги перед
державними органами); баланс, характеристики якого дозволяють

115