Page 13 - 5008

років). Слід зазначити, що для організації діяльності
підприємства часові характеристики цілей є надзвичайно
суттєвими.
Якщо підприємство орієнтується на довгострокові цілі,
можна стверджувати про доцільність створення системи
стратегічного управління.
Стратегічні цілі переважно є зовнішньо спрямованими,
тобто орієнтованими на зміцнення конкурентної позиції та
завоювання ринку для своїх продуктів. Відповідно до цього
їх можна віднести до цілей розвитку. Короткострокові цілі
конкретизують стратегічні і пов’язані із створенням певних
матеріальних об’єктів. Їх відносять до цілей створення.
За частотою постановки та реалізації цілі можуть бути
регулярними, нерегулярними та разовими.
До регулярних цілей підприємства можна віднести
такі, як підвищення рівня рентабельності виробництва,
зниження трудомісткості продукції, підвищення
продуктивності праці, зниження собівартості продукції та ін.
Такі цілі визначаються в розроблених планах та програмах
різних строків реалізації.
До нерегулярних цілей відносяться такі, реалізація яких
передбачається в міру виникнення певних проблем.
Наприклад, реконструкція підприємства, оновлення
матеріально-технічної бази, перепідготовка кадрів у зв’язку
із диверсифікацією діяльності тощо. Такі проблеми
вирішуються через нерегулярні проміжки часу, хоч можуть
циклічно повторюватися.
Постановка та реалізація разових цілей пов’язана
переважно з вирішенням для підприємства проблем, що
можуть мати важливе народногосподарське значення.
До них можна віднести освоєння нової продукції, що
вимагає внесення багатьох змін в технологію виробництва,
його організацію та управління.
Класифікація цілей підприємства дає змогу виділити
два методологічних підходи до розробки цільових програм
управління на рівні підприємства: розробку типових та
індивідуальних цільових програм. Типові цільові програми
доцільно розробляти при постановці регулярних
цілей
управління, індивідуальні – при постановці нерегулярних та
разових цілей управління.

13