Page 180 - 5000

Шахрайство – навмисна дія одної або кількох осіб з
управлінського та найвищого управлінського персоналу,
найманих працівників або третіх сторін, при якій
застосовується омана для отримання нечесної або незаконної
переваги. Наприклад, шахрайство може включати:
- підтасовку записів чи документів, їх фальсифікацію чи
викривлення;
- незаконне використання активів;
- знищення чи відсутність записів або документів про
результати операцій;
- наявність записів по нездійснених операціях;
- неправильне застосування облікової політики.
Для аудитора важливі два типи навмисних викривлень:
викривлення, що є результатом неправдивої фінансової
звітності, та викривлення, що є результатом незаконного
привласнення активів.
Основну відповідальність за запобігання та виявлення
шахрайства несе управлінський персонал суб’єкта
господарювання. Аудитор, який проводить аудит відповідно
до МСА [23], несе відповідальність за отримання
обґрунтованої впевненості у тому, що фінансова звітність у
цілому не містить суттєвого викривлення внаслідок
шахрайства чи помилки. Як підкреслено у МСА 240 [23],
через властиві обмеження аудиту існує неминучий ризик того,
що деякі суттєві викривлення фінансової звітності не будуть
виявлені навіть при належному планування і виконанні аудиту
відповідно до МСА [23].
Вимоги і рекомендації до відповідальності аудитора
стосовно шахрайства під час аудиту фінансових звітів
встановлені в МСА 240 «Відповідальність аудитора, що
стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності» [23].

НЕ 2.9. Аудиторська вибірка: значення, етапи, оцінка
результатів вибіркової перевірки. Статистичні та

176