Page 52 - 5

зовнішнього поля Н 0, спрямованого вздовж осердь, в об’ємі одного з них діє
різниця напруженостей (Н 0 - Н 1), в об’ємі іншого – сума (Н 0 + Н 1). Якщо

осердя ідентичні, то можна записати:

  B ( B H H ) 
0 1
 (5.4)
   B ( B H 0  H 1 ) 

де B, B - індукції або густини магнітних потоків в осердях.

Е.р.с у вторинній обмотці, яка охоплює обидва осердя, буде рівна:

d
e   S  w  ( B   B )  , (5.5)
2
dt

де S – поперечний переріз осердь;

w 2 – кількість витків вторинної обмотки;

t – час.

Поява е.р.с у вторинній обмотці диференціального ферозонда з

ідентичними осердями принципово можлива лише при нелінійності

характеристик B=f(H).

5.2 Режими роботи ферозондів

Незалежно від способу збудження і діючої проникності (нормальної

чи диференціальної) розрізняють два основні режими роботи ферозондів.

Розглянемо особливості обох режимів на прикладі роботи ферозонда з

поздовжнім збудженням.

Режим перший ( H  H  H )
1 2 0
В цьому режимі по колу збудження ферозонда протікає слабкий

змінний і достатньо сильний постійний струм. Змінний струм створює поле

H  H  sin t  , яке настільки мале, що майже не впливає на величину
1
m
*
диференціальної проникності осердь  . Навпаки, постійний струм створює
д
*
поле Н 2, яке може змінювати величину  . Зазвичай поле Н 2 вибирають
д
таким, щоб робочі точки осердь опинились на ділянках найбільшої крутизни