Page 50 - 5

Найпростіша конструкція перетворювача складається з осердя з двома
обмотками (збудження і вимірювання).

На обмотку збудження подається струм, який викликає магнітну
індукцію, яка в свою чергу індукує е.р.с., тобто H ) t (  ) t ( B  ) t ( e .
З

Рівняння для визначення е.р.с має вигляд:

dB dH
e   W  S   З , (5.1)
B
dH dt
З
де Н з – напруженість збуджуючого магнітного поля;

S – площа осердя;

W B – кількість витків вимірювальної обмотки.

У рівнянні (5.1) е.р.с має тільки непарні гармоніки (І, ІІІ, V і т.д.).

При підмагнічуванні осердя постійним магнітним полем

напруженістю Н 0 в ньому з’являються парні гармоніки, амплітуда яких

пропорційна Н 0. Для обчислення амплітуди другої гармоніки

використовується формула:

E  8   0  W   S   Ф  f  H , (5.2)
2
B
0
де Е 2 – амплітуда е.р.с другої гармоніки;
μ Ф – магнітна проникність, яка визначається формою осердя;

μ 0 – магнітна стала;

f – частота збуджуючого поля.

Ферозонд характеризується чутливістю, яка може бути визначена для

трьох параметрів вихідної е.р.с: по середньому, піковому та амплітудному її

значеннях. Найбільша чутливість спостерігається при максимальній

напруженості, яку можна описати виразом:

2  B
H MAX  S , (5.3)
 Ф

де B S – магнітна індукція потоку насичення осердя.

Вибором μ Ф (розмірів осердя) та Н max домагаються необхідної

чутливості або необхідного діапазону вимірюваних полів.