Page 25 - 5

значень індукції, але в такому випадку виключений вплив намагнічуючого
поля, чим частково компенсується втрата чутливості. Цей спосіб

застосовують для контролю магнітотвердих матеріалів з великою
залишковою індукцією. В магнітом’яких матеріалах навіть при досить

великому значенні залишкової індукції B r індукція може виявитись малою
через розмагнічуючий вплив ОК.

В дефектоскопії використовують обидва методи. Існують також

різновиди неруйнівного контролю, які реалізуються лише одним з вказаних

способів. Наприклад, оцінка твердості коерцитиметричним методом

здійснюється лише способом залишкової намагніченості, в той час, коли

структуроскопія методом вищих гармонік можлива лише в прикладеному

полі.

Порівнюючи обидва способи, доцільно конкретизувати переваги

кожного. У способі залишкової намагніченості це більша технологічність,

можливість контролю в умовах, коли відсутні джерела живлення

електромагнітів. Спосіб прикладеного поля забезпечує більш високу

чутливість, дозволяє контролювати об’єкти з матеріалів з малою індукцією

насичення. Складності виникають при контролі коротких деталей, коли

з’являється розмагнічуюче поле, яке порушує паралельність магнітних ліній і

погіршує умови виявлення дефектів.

3.2 Методи та засоби намагнічування об’єктів контролю

Так як магнітний контроль базується на реєстрації магнітних полів

розсіяння, то обов'язковою операцією контролю є намагнічування

контрольованої деталі. Найкраще дефекти виявляються у випадку, коли

площина дефекту перпендикулярна напрямку намагнічування. Через те, що

положення площини дефекту наперед не відомо, деталі простої форми

намагнічують в одному чи двох напрямках, а деталі складної форми – в

декількох.