Page 60 - 4953

Формула (8.12) дає хороші наближення за умови, що глибина залягання структури h 2 розраховується за серією різних значень x 2 і x 1 (до
десяти по обидві сторони від початку координат у згаданому інтервалі значень). Спосіб вигідний тим, що не вимагає врахування впливу
регіонального фону.
Спосіб Фішера-Люстіха, заснований на використанні параметрів аномалії спостереженого поля та її похідної V zx, дає наближену оцінку
глибини залягання поверхні уступу (або склепіння структури за лівою чи правою гілкою аномалії):
g
h  max . (8.14)
1
  grad   
g
2 f   exp   1 

  2  f   
Корисною може бути і більш наближена оцінка (Фішер):

L
h  . (8.15)
1 dg
  1 (  max )
4 f    L

На рисунку 8.1 показано визначення параметрів для формул 8.14÷8.15.
Важливо зазначити, що аномалії типу гравітаційної сходинки можуть бути зумовлені різними за крутизною флексуроподібними
складками. Граничним випадком за формою і максимально можливою глибиною залягання є вертикальний уступ. Тому наведені вище
визначення одночасно є і оцінками максимально можливих глибин залягання складчастих форм.
Методи, розглянуті тут, переважно дозволяють оцінити глибини залягання поверхні геологічних об’єктів, у тому числі і елементів
фундаменту (блоків, уступів, вертикальних пластоподібних тіл) за аномаліями спостережених полів.
Причини, що призводять до зниження точності визначення глибин аномаліоутворювальних тіл за експрес-методами можуть бути такі.
1. Профіль обмежений за довжиною або є значний взаємовплив аномалій. Наслідком є невпевнене визначення амплітуд за положенням
асимптот, до яких графіки відокремлених аномалій мали б наближатися.
2. Вертикальні уступи, контакти блоків та пластоподібні тіла є двовимірними, а реальні перехідні зони обмежені за довжиною. У
результаті параметри утворень занижуються.
3. Якщо тіла не вертикальні, а мають певний нахил. Так, якщо кути нахилу уступів менш ніж на 60 %, то формулами, що визначені для
таких тіл, користуватися не можна.
4. Якщо аномалії зумовлені не тільки геометрією об’єктів, а й їх неоднорідною будовою (неоднорідною густиною, намагніченістю).

58