Page 57 - 4953

За значеннями аномалії в точках В та С знаходимо різницю dg max. Збільшуємо її приблизно на 20 % (для компенсації впливу аномалії в
2
-5
2
-8
частині СЕ), отримуємо dg max  2010 м/с . За відстанню між ізоаномалами на ділянці найбільшого їх згущення знаходимо grad(g) = 310 1/с .
3 3
Далі за формулою (7.4) знаходимо, що h 1 = 2100 м. (надлишкова густина 0.310 кг/м ).

8.6 Додаток. Методи визначення глибини тіл, наближених уступом, за аномаліями магнітного поля

У підручнику О. А. Логачова, В. П. Захарова [12] глибину залягання середини вертикального уступу (напрямок намагніченості у площині
вертикального контакту) пропонується визначати за формулами:

h  5 , 0  x  x  x , (8.5)
c 3 4 1
2
або h  x  x   x2/ . (8.6)
c 1 3 3
Глибини верхньої та нижньої кромок уступу:
2
2
h  h  h  x , (8.7)
1 c c 1
2
2
h  h  h  x , (8.8)
2 c c 1
x 3+x 4 > 4x 1.
У формулах використані координати характерних точок, зміст яких роз’яснюється на рисунку 8.3 (початок координат за профілем над
уступом – там, де T a  0).

Надлишкову намагніченість можна оцінити за максимальним значенням поля (для середніх широт):
 T  T
max   J  max . (8.9)
2 arctg   h  h  2/ h h   a arctg   h  h  2/ h h  
2 1 1 2 2 1 1 2
Підкреслимо, що у цьому методі для достовірного оцінювання глибин залягання геологічних утворень необхідне попереднє виключення зі
спостереженого магнітного поля нормальної складової і регіонального фону.

½(T a) max

x 2 0 x 3 x 1 x 4 x

h 1
55
h 2

z