Page 58 - 4953

Рисунок 8.3 - Аномалія модуля повного вектора магнітного поля над вертикальним уступом (Ta(x 3)=Ta(x 4)=Tmax/2)

8.7 Додаток. Способи визначення глибини тіл, наближених антиклінальними структурами

Способи дослідження складчастих форм фундаменту і, особливо, осадового чохла суттєво розширюють можливості гравірозвідки і
магніторозвідки у вирішені геологічних задач, пов’язаних з пошуком і розвідкою структур, перспективних на поклади вуглеводнів. Розглянуті
вище способи, засновані на апроксимації геологічних форм уступами, дають максимальні оцінки глибини залягання флексуроподібних складок.
Тому у комплексі з цими способами доцільно використовувати і такі, що дозволяють за локальними аномаліями, зумовленими, як
передбачається, складками антиклінального типу, наближено визначати параметри останніх.

Спосіб визначення глибини залягання покрівлі (h 1) і підошви (h 2) пласта магнітних порід, товщина якого достатньо велика у порівнянні із
глибиною залягання, в склепінні складки, яку цей пласт утворює:

2
2
h 2 , 1  h  h  x , (8.10)
c
c
1
2
h  x  x 2   x2/ , (8.11)
c 2 1 1
або h   /x   xx2 2  2  x 2 , (8.12)
c 1 3 1 3
де h c – глибина залягання середини пласта;
x 1, x 2, x 3 – характерні точки аномалії (рисунок 8.4), в яких аномалія набуває значення ½, ¼, та ¾ від (T a) max відповідно.

Для майже симетричної складки аномалія відповідно є майже симетричною, що означає доцільність інтерпретації кожної гілки аномалії
окремо з використанням формул (8.108.12), а за результат інтерпретації прийняти середні значення h 1 і h 2.
У більш загальному випадку несиметричної аномалії можна виділити з неї парну і непарну складові так само, як це робиться для кривої
Z a (або T a), зумовленої пластом великої товщини (дивись [1], пункт 3.1.7). Потім за парною складовою (функцією логарифму) визначити h c,
h 1 і h 2 за формулами (8.108.12).

56