Page 11 - 4949

«Ця наука остільки є єдністю мистецтва й релігії,
оскільки зовнішній за своєю формою спосіб споглядання
мистецтва, властива йому діяльність суб’єктивного
творення і розщеплення його субстанціального змісту на
множину самостійних форм стає в тотальності релігією. В
релігії в уявленні розгортається розходження та
опосередкування розкритого змісту й самостійні форми не
тільки поєднуються разом у деяке ціле, а й об'єднуються в
просте духовне споглядання і, насамкінець, піднімаються до
мислення, яке має самосвідомість. Це знання є тим самим
пізнаним через мислення поняттям мистецтва та релігії, в
якому все те, що є різним за змістом, пізнане як необхідне, а
це необхідне пізнане як вільне.
Згідно з цим, філософія визначається як пізнання
необхідності змісту абсолютного уявлення, а також
необхідності двох його форм, – з одного боку,
безпосереднього споглядання та його поезії, як (рівним чином)
і об’єктивного й зовнішнього одкровення, яке припускається
уявленням, а з іншого боку, насамперед суб'єктивного
входження в себе, потім також суб’єктивного руху зовні й
ототожнення віри з передумовою. Це пізнання є, таким
чином, визнанням цього змісту і його форми та звільненням
від однобічності форм, піднесенням їх до абсолютної форми,
яка саму себе визначає як зміст, залишаючись із ним
тотожною у цій тотожності. Цей рух, який і є філософією,
є таким, який уже здійснено, який зрештою осягає власне
поняття, тобто озирається назад тільки на власне знання».
(Філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / За ред.
Дротянко Л. Г., Матюхіної О. А., Онопрієнка В. І. – К.: Вид-во
НАУ, 2009. – С. 9.).

10