Page 206 - 4902

(Greenspan – Guidotti Rule). За цим правилом країни мають підтриму-
вати міжнародні резерви на рівні, достатньому для забезпечення пла-
тежів за зовнішніми боргами без нових запозичень протягом 12 міся-

ців. На практиці це виявляється як дотримання пропорційності між
темпами зростання короткострокового приватного боргу й вартості
акцій у власності нерезидентів та обсягів міжнародних резервів (у
відсотках ВВП).
3. Сальдо платіжного балансу, зокрема сальдо поточного і фі-
нансового рахунків та руху капіталів. Найбільш небезпечним для

валютної безпеки визнано негативне сальдо торгового балансу та ви-
сокі обсяги припливу/відпливу короткострокових спекулятивних ка-
піталів.
4. Коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом (у від-

сотках), що характеризує наскільки завдяки експортній виручці
країна покриває свої потреби в іноземній валюті для оплати імпорту.
5. Обсяги валютних інтервенцій – тривалі й значні обсяги валю-
тних інтервенцій в одному напрямі (з продажу або купівлі валюти)
свідчать, що валютний ринок суттєво розбалансований і
центральний банк намагається штучно відновити рівновагу. Така си-
туація може завершитися (ре)девальвацією валюти та виснаженням

валютних резервів.
6. Рівень доларизації. Фінансову доларизацію можна аналізувати
за такими показниками:
– частка валютних депозитів у грошовій масі М3;

– частка депозитів у іноземній валюті в загальному обсязі депо-
зитів;
– частка кредитів у іноземній валюті в загальному обсязі бан-
ківських кредитів, наданих суб'єктам економіки;
– динаміка обсягів та сальдо операцій з купівлі-продажу валюти
на готівковому та безготівковому валютних ринках.

7. Показники зовнішньої заборгованості. Індикатори боргової
безпеки у сфері зовнішніх запозичень мають велике значення і для
оцінки валютної безпеки, оскільки дають змогу оцінити потребу
країни і відповідно величину попиту на іноземну валюту для погаше-
ння і обслуговування боргів.

Постійний моніторинг та контроль за системою показників, що
характеризують стан валютної безпеки, є важливим завданням
центрального банку, інших органів державного управління, що
мають функції щодо регулювання валютної сфери (Міністерства фі-
нансів, Державного казначейства, Митної служби тощо). На основі
отриманої інформації та порівняння індикативних значень показни-

.