Page 79 - 4899

міліло та опріснювалось, перетворившись в іванівський час у систему прибережних озер та
заболочених низин.
Юрська система представлена лише верхнім відділом. Море в той час проникало у
вигляді заток лише у західні райони, в тому числі і на територію Дністровського каньйону.
Верхньоюрські відклади спостерігаються в долині р. Золота Липа, біля с. Завадівка, по
р. Коропець нижче м. Монастириська, по Дністру біля сс. Устя-Зелене та Діброва. Юрські
породи залягають на девонських відкладах і представлені різнобарвними озерними, лагунно-
морськими, морськими та прибережно-континентальними строкатоколірними аргілітами
слюдистими, алевролітами і пісковиками кварцовими, гравелітами та конгломератами. Рідше
трапляються вапняки оолітові, кремнисті, губкові, органогенно-уламкові з рештками
континентальних насінних папоротей, бенетитових, хвойних, сагових, а також амонітів та
інших морських організмів.
Крейдова система представлена ярусами від альбу до сантону включно. Це мілководні
конгломерати, піски і пісковики з фосфатизованими стулками молюсків, губками, зубами акул,
голками морських їжаків, уламками дерева, жовновими фосфоритами.
Неогенова система. У середині міоцену починається нова морська трансгресія.
Утворюються різнозернисті глауконіто-кварцові піски, пісковики з опалово-халцедоновим
цементом, пісчано-глинисті вапняки, мергелі та гіпси і ангідрити. У товщі останніх у
антропогені відбулись природні зміни – утворились карстові печери.
Четвертинна система. Відклади антропогену (рис. 3.6, 3.7, 3.8) серед інших систем
найбільш впливають на геохімію навколишнього середовища. У межах акумулятивних
терасових межиріч і долин Поділля четвертинний покрив збудований алювіальними, еоловими,
елювіально-делювіальними, пролювіальними відкладами [2-5, 8, 10, 12, 20, 23, 26, 30-32, 40-44,
46, 47, 49-52]. У більшості випадків перелічені вище типи відкладів формують покривну лесову
товщу з похованими ґрунтами (рис. 3.6).
Лесового покриву повністю позбавлені лише голоценова висока заплава (перша тераса) та
низка різновисотних заплавних рівнів річок.

Геоморфологічні особливості
З геоморфологічної точки зору територія досліджень надзвичайно цікава, оскільки
розташована на стику трьох районів, виділених П. Цисем – це райони «акумулятивних
терасових межиріч і долин Середнього Передкарпаття», «глибоко розчленованої височини
Придністровського Поділля», та «район дуже розчленованої скульптурної височини
Придністровського Опілля» [16]. Однак, незважаючи на існування низки конкретних,
притаманних для кожного з районів геоморфологічних проблем, головним питанням, на наш
погляд, залишається проблема геоморфологічної будови долини Дністра (рис. 3.9).
На сьогодні не вироблено спільної позиції щодо кількості терас у межах середньої ділянки
долини Дністра. Згідно з даними різних авторів, тут розвинуто від шести до шістнадцяти терас
[31, 35, 42-44, 52].
Аналіз раніше опублікованих робіт наштовхує на думку, що відмінності у номенклатурі
терас на подільському відтинку долини Дністра зумовлені, у першу чергу, розбіжностями серед
авторів щодо кількості так званих надканьйонних терас. Це досить чітко простежується під час
порівняння схем геоморфологічної будови долини Дністра, запропонованих різними авторами
(табл. 3.2).
Зважаючи на виявлені вище розбіжності, ми вважаємо, що до розв'язання проблеми
будови долини Дністра доцільно підходити диференційовано, залежно від того, тераси якої
групи ми досліджуємо – внутрішньоканьйонні, чи надканьйонні. Наші дослідження виявили
таку схему будови долини Дністра (рис. 3.10).

79