Page 130 - 4899

Аналіз просторового розповсюдження хімічних елементів у золі лучного різнотрав’я
майже аналогічний такому у ґрунтовому покриві (рис. 3.29-3.33). У цьому нічого дивного
немає, адже рослинність засвоює ті ж самі елементи, що потрапляються у ґрунт. На карті
сумарного показника забруднення золи (рис. 3.44) видно, що рослинність значної більшості
(80 %) території, яку ми дослідили, не забруднена шкідливими речовинами. Лише на Прут-
Дністровському межиріччі прослідковується ланцюжок аномалій (рис. 3.44) від Галицького
через Тисменицький, Тлумацький, Городенківський райони аж до Заліщиків і гирла Збруча, де
екологічний стан рослинності задовільний (СПЗ=100-400), напружений (СПЗ = 400-600) і
складний (600 і вище). Це свідчить, що в цілому екологічний стан рослинності на
досліджуваній території поки що нормальний, за винятком окремих ділянок на правобережжі
Дністра.
Зоогеографічні особливості досліджуваного району визначаються його приналежністю
до Європейської лісостепової зоогеографічної зони, Дніпрогалицької округи, Волино-
Подільського лісостепового зоогеографічного району та Подільсько-Тернопільської степової
дільниці [16].
До Червоної книги України занесено 13 видів ссавців (кутора мала, кіт тисовий,
підковоніс малий, вовчик горішковий, борсук, мишівка степова, тхір степовий та ін.), 12 видів
птахів (коровайка, скопа, беркут, лелека чорний, змієїд, пугач та ін.), плазуни (мідянка, полоз
лісовий), риби (стерлядь, вирезуб, лосось дунайський), круглороті (мінога українська) та ін. У
цілому фауна досліджуваного району перебуває під значним антропогенним тиском і вимагає
більш активного захисту.
Висновки
1 Суміжні з геологічним середовищем та геоморфосферою компоненти довкілля –
ґрунтовий і рослинний покриви, поверхнева і підземна гідросфера та атмосферне повітря –
створюють основне змістовне навантаження на екологічній карті досліджуваної території. Тому
їх внесок у екологічну ситуацію, що склалась на даній території, та міру трансформованості
середовищ довкілля під впливом природних та антропогенних факторів, потрібно оцінити
рівномірно по всій території. На відміну від існуючих методів площинної оцінки викидів у
атмосферне повітря, скидів у водні системи та накопичення відходів, поділених (віднесених) на
площу відповідної території, ми оцінювали цей параметр шляхом складання еколого-
геохімічних карт за вдосконаленою методикою.
2 Еколого-геохімічні карти ґрунтів показують, що досліджувана територія забруднена
слабо, або майже не забруднена, за винятком окремих аномальних зон точкового характеру, де
вміст As, Cd, Pb, Cu, Zn, V, нафтопродуктів, ДДТ перевищують фон у 3-5разів, а іноді і ГДК у
2-3 рази. Більшість (90 %) аналізів показує, що вміст нижче фонових значень. Тобто нічого
небезпечного немає: виявлений розподіл хімічних елементів лише попереджає, що забруднення
накопичуються у двох зонах (одна є регіональною і прослідковується з Галицького району від
Бурштинської ТЕС паралельно до Дністровського каньйону на його правобережжі аж до
Чернівецької області, а друга охоплює нижні течії рр. Серет, Нічлава і Збруч і має локальне
походження). Ці зони необхідно показати на екологічній карті досліджуваної території.
3 Дослідження якості поверхневих вод та донних відкладів показало, що води р. Дністер
на всьому відтинку від с. Устечко і до гирла р. Збруч відносяться до 4 категорії (задовільні,
слабко забруднені) ІІІ класу якості. Вверх за течією якість покращується, але безпосередньо
біля гирл річок Стрипи, Джурин, Серета і Нічлави вміст солей зростає і лише нижче за течією
зменшується внаслідок розбавлення.
4 Еколого-геохімічні карти, що характеризують розповсюдження хімічних елементів у
ґрунтових водах, показують, що на більшій частині території Подільської височини і
безпосередньо у Дністровському каньйоні грунтові води перебувають у доброму стані. Лише
окремі ділянки (Монастириська, Бучач, Заліщики, гирло Збруча) є слабо забруднені. Зовсім
інша картина спостерігається на Прут-Дністровському межиріччі, де екологічний стан
ґрунтових вод задовільний, а на окремих ділянках – напружений, з аномаліями Pb та інших
елементів.

130