Page 133 - 4899

Відмінною рисою від попередніх є те, що цей напрямок широко використовує кількісні
показники забруднення компонентів довкілля на основі польового геохімічного картування
територій. Він широко розповсюджений при геохімічних, ґрунтознавчих та інших
дослідженнях.
В останні роки запропоновано ще кілька напрямків оцінювання сучасної екологічної
ситуації, серед яких одним із перспективних, на нашу думку, є конструктивно-
техноекологічний напрямок О. М. Адаменка [1, 21]. «Конструктивна екологія – це частина
«Великої екології» М. Ф. Реймерса, яка не тільки діагностує стан навколишнього природного
середовища, та прогнозує його еволюцію, – пише О. М. Адаменко [21], – а й пропонує
конкретні шляхи його оптимізації і покращення, конструює такі природно-технічні
геоекосистеми, які забезпечують сталий гармонійний розвиток Людини-Природи-Техносфери».
Згідно з цим напрямком, вже досліджено території таких адміністративних районів:
Снятинського – Л. В. Міщенко [28], Гусятинського – В. М. Триснюк [39], Галицького –
О. В. Пендерецький, Надвірнянського – В. С. Скрипник, Івано-Франківської області –
М. М. Приходько [33], Карпатського регіону – О. В. Побігун, міста Івано-Франківська –
Н. В. Фоменко. Основна відмінність цього напрямку в тому, що він поєднує усі попередні
напрямки, аналізує усі 9 компонентів довкілля еколого-геохімічними методами, а потім
синтезує отримані матеріали на карті сучасної екологічної ситуації. Ми у своїх побудовах
використовуємо саме цей – конструктивно-техноекологічний напрямок [1, 21].

3.4.1 Геоінформаційна постійно діюча багатокомпонентна комп’ютеризована система
екологічної безпеки Дністровського каньйону

Компоненти навколишнього природного середовища
Щоб контролювати стан довкілля та керувати його екологічною безпекою, необхідно
чітко знати, з яких компонентів воно складається. На кожний компонент живої і неживої
природи, на кожну сферу, що оточує Землю, впливає той чи інший техногенний об’єкт. І ми
повинні вміти оцінювати цей вплив, стежити за його змінами, прогнозувати його розвиток, щоб
керувати станом довкілля і вчасно запобігати його негативним змінам.
Отже, розглянемо структуру біосфери, її екологічний стан і природні ресурси, які нас
оточують і які ми повинні використовувати зважаючи на їх обмеженість.
Будь-яка геоекосистема, незалежно від її ієрархії і розміру, – континент, океан, гірська
країна, рівнина, річкова долина, гора чи горб, лісовий масив, озеро або навіть краплина дощу,
що тільки падає з неба на землю, складається з того чи іншого набору компонентів неживої
природи (абіоти, або екотопу): літосфери (геологічного середовища і надрових ресурсів);
геофізичних полів Землі і Космосу (геофізсфери); рельєфу (геоморфосфери, або
територіального ресурсу); гідросфери, або поверхневих, ґрунтових і підземних водних ресурсів;
атмосфери з кліматичними ресурсами; живої природи (біоти, або біоценозу) — педосфери
(ґрунтового покриву і земельних ресурсів); фітосфери (рослинного покриву); зоосфери
(тваринного світу) й соціосфери (демосфери, або людської спільноти). Усі ці дев'ять
компонентів у біосфері Землі і в кожній окремій екосистемі тісно пов'язані один із одним,
взаємозумовлені і взаємозалежні, функціонували до активної людської діяльності як єдиний
природний збалансований організм. В епоху науково-технічного прогресу на усі ці дев'ять
компонентів активно впливає техносфера, яку створила людина. І наше завдання – оцінити
динаміку цього техногенного пресу та запобігти небажаним змінам природних та природно-
антропогенних геоекосистем (рис. 3.45).

Основні джерела забруднення довкілля
Із попередніх розділів можна зробити висновок про відносну чистоту атмосферного
повітря, поверхневих вод і ґрунтів у Дністровському каньйоні та прилеглих територіях, що
сприяє створенню тут національного природного парку як регіонального коридора національної
екологічної мережі України, а також використання каньйону для оздоровлення, рекреації
та туризму. Але Дністровський каньйон, як і вся долина Верхнього Дністра, перебуває під
135