Page 132 - 4899

3.4 ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ТЕРИТОРІЇ ДНІСТРОВСЬКОГО КАНЬЙОНУ

Навчальні елементи: багатокомпонентна система екологічної безпеки, основні джерела
забруднення довкілля, визначення сучасної екологічної ситуації, екологічний аудит

Прогрес сучасного постіндустріального, високотехнологічного, інформаційного
суспільства повинен ґрунтуватись на гармонійному розвитку соціобіогеосистеми господарство-
людина-природа [28]. Це забезпечить функціонування збалансованого, сталого існування як
природних, так і антропогенних (технічних) структур, які будуть розвиватись в екологічно
безпечних межах. Отже, важливо для кожної такої природно-антропогенної геоекосистеми, в
тому числі і для Дністровського каньйону, визначити такі межі, створити такі умови
екологічної безпеки, які б не шкодили ні середовищу, ні людям. Для цього необхідно
об’єктивно оцінити сучасну екологічну ситуацію, екологічний стан кожного компонента
довкілля і ландшафту в цілому, виконати прогноз екологічних змін і вже на цій основі
управляти екологічною безпекою досліджуваного району. Ми послідовно пройдемо усі ці кроки
і запропонуємо заходи збалансованого, екологічно безпечного, сталого розвитку.

Існуючі методи визначення сучасної екологічної ситуації
За останні 15-20 років розроблено багато методів оцінювання сучасної екологічної
ситуації на територіях. Кількість публікацій на цю тему перевищує кілька сот найменувань [1,
2, 11, 14-16, 21, 22, 25, 27, 28, 34, 39, 45, 48]. Тому ми зупинимось лише на головних,
узагальнювальних роботах, розділивши їх на ряд напрямків : 1) еколого-геологічний, 2)
геоекологічний, 3) еколого-ландшафтний, 4) еколого-геохімічний, 5) конструктивно-
техноекологічний [28].
Першими екологічну оцінку геологічного середовища [34] почали інженерні геологи,
гідрогеологи і геологи, які ввели спеціальний термін «екологічна геологія». В Україні еколого-
геологічний напрямок успішно розвивають О. М. Адаменко і Г. І. Рудько [1, 34], Г. І. Рудько
[2], Л. Є. Шкіца, Є. О. Яковлєв, М. Ю. Журавель, В. А. Боков і А. В. Лущик, Е. Д. Кузьменко,
Я. С. Коробейнікова та багато інших. У основі еколого-геологічного напрямку лежить
картування антропогенної трансформації геологічного середовища, побудова моделей технічно-
природних систем, оцінка ризиків змін літосфери для людини, радіогідроекогеохімічні аспекти
в зв’язку з Чорнобильською катастрофою, еколого-геологічне картування та ін.
Геоекологічний напрямок розвивають в основному геоморфологи – І. П. Ковальчук [20],
В. В. Стецюк, В. П. Палієнко [29], М. М. Приходько [33], Р. О. Спиця [37] та багато інших.
Основними об’єктами досліджень є тектонічна будова, літогенна основа, зміни морфоструктури
і морфоскульптур (горизонтальне і вертикальне розчленування рельєфу, річкова мережа,
деформації вершинної поверхні і базисів ерозії), сільськогосподарська освоєнність території,
техногенне навантаження, зміни лісистості і т. ін.
Еколого-ландшафтний напрямок розвивають географи. Він виник також давно та
пов'язаний з розвитком ландшафтознавства як теорії так і практики. Його прихильники –
А. Г. Ісаченко, Н. А. Солнцев, Ю. Г. Симонов та Д. А. Тимофєєв, В. Б. Сочава, Ф. Н. Мільков у
СРСР та Росії, а Г. П. Міллер, В. М. Петлін, А. В. Мельник [27], І. М. Волошин [6],
О. М. Маринич, В. М. Пащенко, П. Г. Шищенко [26], Г. І. Денисик [16] та багато інших в
Україні – визначають сучасну екологічну ситуацію на основі ландшафтного аналізу та тих
трансформаційних змін, які зазнають природно-територіальні комплекси під впливом людської
діяльності. Широко використовують порівняльно-картографічні методи.
Еколого-геохімічний напрямок має свої глибокі корні у роботах В. В. Докучаєва [28],
Б. Б. Полинова, Ю. Е. Саєта [15] та ін. Засновником його є А. І. Перельман. В Україні значний
внесок у розвиток ландшафтної геохімії та геохімії навколишнього середовища внесли
В. М. Гуцуляк [11], Л. Л. Малишева [25], М. Ю. Журавель та ін.

132