Page 68 - 4879
P. 68

– фінансові (комерційні);
                                  – маркетингові;
                                  – збутові;
                                  – виробничі;
                                  – логістичні тощо.
                                  За змістом:
                                  – інноваційні;
                                  – рутинні;
                                  – самовдосконалення.
                                  Правила формулювання мети
                                  1) Визначення виду мети, що ставиться. Далі її конкрет-
                            не формулювання з максимальним використанням кількісних
                            показників та часового періоду. Мета повинна бути сконцен-
                            трована на найважливішому.
                                  2)  Обговорення  мети,  є  методом  створення  зацікавле-
                            ності  персоналу.  Кожний  керівник  мусить  розробляти  мету
                            разом  зі  співробітниками  та  аналізувати  зону  відповідаль-
                            ності  кожного  за  їх  виконання.  Чим  більше  співробітників
                            мають можливість брати участь у постановці мети, тим мен-
                            ше потрібно зусиль для їх переконання надалі. Чим нижчий
                            рівень  ієрархії,  тим  простіше  для  розуміння  й  виконання
                            повинно бути пояснення мети.
                                  Енергетична  мета  повинна  бути  чіткою,  виміряною  й
                            мати  певний  графік  виконання.  Ця  мета  повинна  перетина-
                            тися із метою довгострокової енергетичної політики. Приклад
                            енергетичної мети: «Зниження кількості пари, що використо-
                            вується, на 5 % за рік на тонну випущеної продукції». Загаль-
                            на  мета  повинна  бути  точно  визначеною  –  зменшенням  ви-
                            кидів СО 2 і зниженням загального енергоспоживання.
                                  Дуже  важливо,  що  «червона  лінія»  проходить  від  виз-
                            начення найбільш важливих енергетично споживаючих діля-
                            нок до енергетичного плану дій, виділяючи ділянки, де ефект
                            очікується найбільшим. Це не завжди виходить, що мета з по-
                            ліпшенням  може  бути  прийнята  на  всіх  (важливих)  енерге-
                            тично споживаючих ділянках.
                                 Приклад енергетичної політики  та мети наведено у  до-
                            датку Д.

                                                           66
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73