Page 169 - 4830

Земельно-оціночні райони виділяють після з’ясування існуючої
ситуації в населеному пункті на основі вивчення та аналізу наявних

картографічних і грунтових матеріалів, а також натурного обстеження
території. Оцінні райони розмежовують, як правило, магістралями загально-

міського значення, смугою відведення залізниці, природними обмеженнями,
межами ділянок виробничих підприємств.

Наступною стадією економіко-планувального зонування території

населеного пункту є об’єднання оціночних районів у економіко-планувальні

зони.

Економіко-планувальна зона – частина території населеного пункту,

яка має однорідні споживчі якості, переважно однотипний характер

використання і окреслена чіткими планувальними мережами (магістральні

вулиці, залізниця, водні рубежі та ін.).

Економіко-планувальні зони встановлюють на основі економічної

оцінки території з урахуванням таких чинників:

- неоднорідності функціонально-планувальних якостей території;

- доступності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової

діяльності, центрів громадського обслуговування, місць масового

відпочинку;

- рівня інженерного забезпечення та благоустрою території;

- рівня розвитку сфери обслуговування населення;

- екологічної якості території;

- привабливості середовища (різноманітність місць прикладання праці,

наявність історико-культурних та природних пам’яток тощо).

Для встановлення економіко-планувальних зон застосовують переважно

експертний метод оцінки території населеного пункту, який полягає в

наступному. Насамперед заповнюють анкету експертної оцінки території, яка

включає ряд чинників, які можуть вплинути на комплексний індекс цінності

земельно-оціночного району. Приклад заповнення анкети експертної оцінки

наведено в таблиці 8.5 [11].
170