Page 15 - 4829

Лекція 6.

Методологія конвенціоналізму та історизму.

Методологія конвенціоналізму.
Неспівмірність засобів здобування емпіричного та
теоретичного знання.
«Система наукових знань» як «класифікуюча система».
Припущення можливості побудови будь-якої системи
класифікації, яка поєднує факти в логічно самонесуперечливе
ціле. Піднесення дедуктивізму до рівня методологічної
настанови.
«Рекурентні міркування» А. Пуанкаре та «теза Дюгема -
Куайна».
Перевірка та спростування в науці системи
взаємопов’язаних положень теорії, а не окремих її речень чи
гіпотез.
Винахід за допомогою інтуїції.
Методологія історизму.
Історизм як форма створення структурносамовизначеної
розвинутої науки. Т. Кун «Структура наукових революцій».
Пізнання як внесок не у наукову істину, а у розвиток здатності
розв’язувати проблеми за допомогою свідомості.
Коректування теорії різними способами.
«Навантаження» фактів за змістом, який несе теоретична
система у цілому.
«Нове знання» як таке, що завжди в чомусь суперечить
вже відомому.
Не можливість фактів визначати теорію, визначення
теорією того, які саме факти будуть нею осмислені.
Спростування теорії теорією. Невизнання джастіфікаціонізму.
Неспростування теорії будь-яким фактом.

15