Page 23 - 4815

межі текучості. Потім колону розвантажують і повторно розтягують
з силою, що перевищує Р 2 на 5 поділок, яку зразу ж знімають, після
чого на ведучій трубі ставлять другу позначку. Віддаль між
отриманими позначками ділять наполовину і отримують нижню
позначку для відліку.
З максимально можливою точністю вимірюють віддаль між
верхньою та нижньою позначками для відліку, що і буде шуканим
видовженням колони.
Розтягувальні сили Р 2 і Р 1 визначають за паспортними
даними індикатора ваги відповідно до його показів.
Оскільки при бурінні глибоких свердловин застосовують
рівноміцну комбіновану колону (з різним діаметром і товщинами
стінок) застосування формули 2.1 для розрахунків утруднено або і
взагалі неможливе, тому для секційної бурильної колони величина її
вільної частини визначається за виразом:
 , 1 05 E  l L L L 

H 1  q 1   2  3 ... n  ,  (2.2)
  g  м (P 2  P 1 ) q 2 q 3 q n 
де q 1, q 2, q n – вага одного погонного метра секцій бурильних
труб, Н;
L 2, L n – довжина однорозмірної секції бурильної колони, м;
Н 1 – довжина неприхопленої частини першої від долота секції
труб, м.
Якщо у результаті розрахунків встановлено, що Н 1=0 або має
від'ємне значення, то це означає, що зона прихоплення розташована
вище цієї секції труб. У цьому випадку приступають до визначення
довжини вільної частини другої від долота секції труб.
. 1 05 E  l L L
H  q (   3  ... n ) , (2.3)
2
g   m   P q 3 q n
2
Розрахунки проводять до отримання позитивних значень.
Верхню межу прихоплення визначають як суму довжини
отриманого позитивного значення Н і довжин вище розміщених
секцій труб.
Задачі для самостійного розв’язування
1 У свердловині глибиною 2500 м виникло прихоплення
бурильних труб діаметром 140 мм з товщиною стінки 9 мм. При
визначенні видовження до колони були прикладені сили
Р 1 = 220 кН, Р 2 = 520 кН, видовження дорівнює 28 см. Визначити
довжину неприхопленої частини бурильної колони.

21