Page 22 - 4815
P. 22
2. ПРИХОПЛЕННЯ БУРИЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ
2.1 Визначення верхньої межі прихоплення бурильної
колони
Визначення верхньої межі прихоплення базується на
вимірюванні пружного видовження вільної частини бурильної
колони. Цей спосіб можливо реалізувати, коли силою тертя колони
до стінок свердловини можна знехтувати, а утримувальна сила
створює жорстке защемлення, інакше спосіб дає дуже велику
похибку.
Цей метод є найпростішим, хоча і дає наближену оцінку
реального стану у свердловині, за яким вважають, що кожне
видовження має свої значення для різних діаметрів труб при натягу
із зусиллям 200 кН на 1000 м. Так для труб діаметром 114,127, 140
та 168 мм видовження відповідно становить 0,35; 0,30; 0,25; 0,2 м.
Для однорозмірних труб верхню межу прихоплення або
довжину вільної частини труб обчислюють за формулою:
E S
L 05,1 l , (2.1)
P P 1
2
5
.
де Е – модуль Юнга (Е=2,1 10 МПа);
2
S – площа поперечного перерізу тіла труби, м ;
Δl – видовження колони, м;
1,05 – коефіцієнт, що враховує наявність жорстких замків;
Р 2, Р 1 – розтягувальні сили, Н.
Видовження колони Δl та розтягувальні сили Р 2, Р 1
визначають так:
Спершу до колони труб прикладають силу Р 1, яка повинна
перевищувати на 5 поділок покази індикатора ваги, що відповідає
повній вазі колони труб до прихоплення (з урахуванням сил опору).
На ведучій трубі роблять позначку навпроти нерухомої площини
стола ротора. Потім колону розвантажують і повторно її розтягують
з силою, що перевищує Р 1 на 5 поділок. Після чого силу зменшують
до Р 1, а на ведучій трубі роблять другу позначку. Різниця між
отриманими позначками при одному і тому ж натягу мертвого кінця
каната пояснюється втратами на тертя у системі талевого
механізму. Віддаль між отриманими позначками ділять наполовину
і отримують верхню позначку для відліку.
На наступному етапі до колони прикладають силу Р 2, яка
перевищує Р 1 на 10-20 поділок за індикатором ваги і на ведучій
трубі роблять позначку. Сила Р 2 повинно бути такою, щоб
деформації від неї в елементах бурильної колони не перевищували
20