Page 24 - 4793

протилежностей. Залежно від рівня пізнання об'єкта та глибини
проникнення в його сутність застосовують аналіз і синтез різного
роду.
Прямий, або емпіричний, аналіз і синтез використовуються

на стадії поверхового ознайомлення з об'єктом. При цьому
здійснюється виділення окремих частин об'єкта, виявлення його
властивостей, проводяться найпростіші вимірювання, фіксація

безпосередніх даних, що лежать на поверхні. Цей вид аналізу і
синтезу дає можливість пізнати явище, однак для проникнення в
його сутність він недостатній.
Зворотний, або елементарно-теоретичний, аналіз і синтез

широко використовуються для вивчення сутності досліджуваного
явища. Тут операції аналізу і синтезу базуються на деяких
теоретичних міркуваннях, тобто припущеннях і причинно-

наслідкових зв'язках різноманітних явищ.
Найглибше проникнути в сутність об'єкта дає змогу
структурно-генетичний аналіз і синтез. При цьому поглиблено

вивчають причинно-наслідкові зв'язки. Цей тип аналізу і синтезу
потребує виділення в складному явищі таких елементів, таких
ланцюгів, які є центральними, головними, що вирішально

впливають на всі інші сторони об'єкта.
Індукція та дедукція. Дедуктивною називають таку
розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу
множини робиться на підставі знання загальних властивостей

всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є
використання загальних наукових положень при дослідженні
конкретних явищ.

Під індукцією розуміють перехід від часткового до
загального, коли на підставі знання про частину предметів класу
робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та індукція
– взаємопротилежні методи пізнання.

До методів теоретичного дослідження слід віднести метод
сходження від абстрактного до конкретного. Сходження від
абстрактного до конкретного – це загальна форма руху

наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.
Згідно з цим методом мислення бере свій початок від
конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні і від нього –

до конкретного в мисленні.

22