Page 14 - 4792

ня. Нормативне регулювання, як правова форма державного
регулювання економіки, означають встановлення компетент-
ними державними органами правил здійснення господарської
діяльності. Державне регулювання здійснюється шляхом
визначення правового статусу суб’єктів господарювання,
правового режиму їхнього майна; правових засад і гарантій
підприємництва; правил конкуренції та норм антимонополь-
ного регулювання; порядку укладення та виконання господар-
ських договорів, заходів майнової відповідальності за пору-
шення у здійсненні господарської діяльності; засад зовніш-
ньоекономічної діяльності та митної справи тощо. Господар-
ську компетенцію мають не лише органи держави, а й органи
місцевого самоврядування.

1.3 Господарське законодавство

Господарське законодавство – це система економічних і
правових норм (фінансового, комерційного, трудового, бан-
ківського, земельного, адміністративного права і т.д.), що
регулюють різні галузі народного господарства. Більша час-
тина цих нормативних актів включає норми трьох і більше
галузей права.
Серед законів у сфері господарського законодавства
найвищу юридичну силу має Конституція України (ст.3,8,13-
15,18,36,41-45). Основні засади господарської діяльності
передбачено ГКУ, але разом з тим господарсько-правові нор-
ми можуть також прийматися органами державної влади і
управління всіх рівнів, господарськими органами, що функці-
онують на засадах господарського розрахунку та промисло-
вими об’єднаннями, міністерствами, фінансовими органами та
об’єднаннями, підприємствами, організаціями і громадянами.
Господарсько-правові норми є різновидом загальних
правових норм і характеризуються такими ознаками:
- вони встановлюються державою та забезпечуються дер-
жавним примусом;
- покладають на суб’єкта господарських відносин певні
права та обов’язки;
- встановлюють певні правила поведінки, приписи, що їх
використання та виконання усіма суб’єктами господар-
ських правовідносин є обов’язковим.

17