Page 12 - 4792
P. 12

продукцію відсутній).
                                      Прямими методами державного впливу є: -  державна реєст-
                            рація  суб’єктів  господарювання,  перереєстрація  та  скасування
                            реєстрації:
                                  - ліцензування та патентування господарської діяльності;
                                  - ліцензування і квотування зовнішньоекономічної діяльності;
                                  - стандартизація і сертифікація продукції;
                                  - атестація виробництва;
                                  - валютні  обмеження  зокрема,  стосовно  строків  повернення
                                     валютної виручки за зовнішньоекономічними договорами.
                                      Непрямими методами державного впливу на економіку є:
                                  - встановлення податків, зборів та інших обов’язкових плате-
                                     жів;
                                  - підтримка добросовісної економічної конкуренції;
                                  - державне замовлення;
                                  - дотації, субсидії, субвенції;
                                  - державне кредитування;
                                  - встановлення додаткових пільг і преференцій;
                                  - встановлення цін, валютних курсів і ставок рефінансування;
                                  - утворення  державних  підприємств  в,організацій,  установ,
                                     націоналізація і приватизація.
                                       Використання  тих  чи  інших  методів  (засобів)  державного
                            впливу  на  господарські  відносини  залежить  від  стану  економіки,
                            надзвичайних обставин, соціальної політики, міжнародних зв’язків
                            держави, а також економічної тактики і стратегії, як визначено в ст. 9
                            ГКУ.
                                  Згідно  зі  ст.1  Закону  «Про  державне  прогнозування  та
                            розроблення  програм  економічного  і  соціального  розвитку
                            України» державне прогнозування економічного і соціального
                            розвитку  –  це  науково  обґрунтоване  передбачення  напрямів
                            розвитку  країни,  окремих  галузей  економіки  або  окремих
                            адміністративно-територіальних  одиниць,  можливого  стану
                            економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альте-
                            рнативних шляхів і строків досягнення параметрів економіч-
                            ного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціаль-
                            ного розвитку є засобом обґрунтування тієї чи іншої стратегії
                            та прийняття конкретних рішень органами законодавчої вла-
                            ди,  органами  місцевого  самоврядування  щодо  регулювання
                            соціально-економічних процесів.
                                   У ст.12 ГКУ визначено засоби державного регулювання


                                                           15
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17