Page 10 - 4792

тку (ч.1ст.52 ГКУ). Вона здійснюється суб’єктами державного або
комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності),
яким відповідно до ст.12 ГКУ заборонено підприємництво.
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися
також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення
господарської діяльності у формі підприємництва забороня-
ється законом (ч.2ст.52 ГКУ).
На суб’єктів господарювання які здійснюють некомер-
ційну господарську діяльність розповсюджуються загальні
вимоги про регулювання господарської діяльності, з ураху-
ванням особливостей неприбуткового характеру їх діяльності
( ч.1 ст.54 ГКУ).
Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони
поєднують в собі організаційні і майнові елементи. У господарсько-
му праві, як комплексній галузі права діють три основні методи
правового регулювання. Концептуально методи господарського
права базуються на двох принципах: загально дозвільному « дозво-
лено все, що не заборонено законом») – діє в правовому регулюванні
поведінки суб’єктів господарювання; зобов’язуючому («дозволено
тільки те, що визначено законом») – стосується правової організації
діяльності органів управління у сфері господарювання(ст.19 Консти-
туції України).
Методи господарського права – це сукупність способів регу-
люючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів
господарських правовідносин. Виділяють такі методи:
Метод автономних рішень суб’єктів господарських відносин
– суб’єкти господарювання мають право з власної ініціативи при-
ймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України.
Метод владних приписів – суб’єкти господарювання підпоряд-
ковуються обов’язковим моделям правовідносин, визначеними
законодавством.
Метод рекомендацій – суб’єкти господарських відносин регу-
люють свою поведінку шляхом рекомендованих моделей відповід-
них правовідносин.
Організація господарської діяльності – друга складова
господарських відносин, визначається, як система заходів,
спрямованих на раціональне поєднання в часі й просторі всіх
елементів господарської системи відповідного рівня: економі-
ки країни; господарської системи певного регіону; суб’єкта
господарювання.

13