Page 214 - 4783

Однією з складних проблем системи управління є передбачення
майбутнього і пошук ефективних рішень в умовах невизначеності.

Інструментом мінімізації невизначеності слугує прогнозування, а прогнозом
називають науково обґрунтований висновок про майбутні події, про

перспективи розвитку процесів, про можливі наслідки управлінських рішень.
Саме планування та прогнозування будь-яких явищ чи процесів

дозволяє мінімізувати негативні наслідки щодо настання певної події. Це

стосується і місцевих фінансових ресурсів в контексті прогнозування і

планування доходів і видатків місцевих бюджетів.

Також слід пам’ятати, що ефективність і послідовність політики на

місцевому рівні залежить від стратегічного та системного бачення головних

напрямів розвитку території у довгостроковій перспективі. Саме програмно-

цільовий метод окреслює реалії такого бачення.

Програмно-цільовий метод, який ґрунтується на раціональному

управлінні коштами для вирішення соціально-економічних проблем, дає

змогу забезпечити безпосередній взаємозв’язок між витраченими

бюджетними ресурсами й отриманими результатами. Світова практика

виділяє такі головні елементи ПЦМ:

 фінансове стратегічне планування як складова стратегічного

планування діяльності органів державної влади (перший етап

циклу бюджетування);

 середньострокове планування, що визначає певні часові фіскальні

межі для оптимального розподілу ресурсів у середньостроковій

перспективі за програмами (другий етап циклу бюджетування);

 система моніторингу й оцінювання бюджетних програм і

результатів діяльності їх виконавців [37; 50].

ПЦМ поєднує в собі ряд методів бюджетного планування, зокрема:

- нормативний метод, що базується на нормативах і використовується для

розрахунку окремих статей бюджетних витрат за економічною

класифікацією;

214