Page 78 - 4772

Науково-технологічний парк - це комплекс дослідних інститутів,
лабораторій, дослідних заводів, створюваних на заздалегідь підготовлених
територіях навколо великих університетів із розвиненою інфраструктурою
(лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення,
інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи
транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення).
В основу створення технопарків покладено такі принципи:
- координація діяльності та співробітництво таких головних ланок, як наука,
вища школа, державний сектор виробництва, приватні компанії, місцеві та
регіональні органи управління;
- підтримка малого наукомісткого бізнесу;

- концентрація й використання ризикового капіталу.
Діяльність технопарку базується на повному використанні існуючих
ресурсів для найкращого забезпечення діяльності дрібних венчурних (ризикованих)
фірм, які входять до його складу.
Основою ієрархічної будови технопаркових структур є модульний принцип.
Головним елементом, який використовується при їх будівництві, є
інкубатор. Технопарк являє собою сукупність таких центрів, кожен із яких реалізує
спеціалізований набір інноваційних послуг. Сукупність технопарків, інкубаторів і
комплекс різноманітних структур, які забезпечують життя міста, утворюють
технополіс. Регіони науки та технології можуть включати в себе технополіси,
технопарки та інкубаторії, а також розгалужену інфраструктуру, яка підтримує
наукову та виробничу діяльність.
Ефективність технопарків значною мірою зумовлена тісними зв'язками з
дослідницькими закладами.
Створюючи сприятливі умови для підприємницької діяльності у сфері
наукомістких технологій і високотехнологічної продукції, технопарки стають
необхідною лапкою між наукою й виробництвом, забезпечують безперервність
процесу відтворення нововведень: їх генерування, доведення до «товарного»
вигляду, впровадження у виробництво. Технопарки - інструмент активної
селективної регіональної політики, що використовується для прискорення
соціально-економічного розвитку регіонів, технологічного оновлення виробництва,
відродження і стимулювання підприємницької діяльності.
Одним із найважливіших елементів функціонування технополісів і
технопарків є трансфертна технологія (від «трансферт» - переносити,
передавати). Мета її полягає в максимальному наближенні науки й виробництва,
освоєнні ринку наукомісткої продукції. Вона пов'язана з «комерціалізацією»
наукових досліджень, забезпеченням швидкого і ефективного впровадження їх,
результатів у практику, реальним впливом їх на підвищення попиту на продукцію,
яка виробляється тут же, в технополісах і технопарках, промисловими фірмами.
Крім того, розвиток трансфертної технології дає можливість університетам,
академічним та іншим дослідним інститутам продавати результати своєї діяльності
і, тим самим, отримувати засоби для заохочення наукових працівників і свого
подальшого розвитку, сприяє модернізації їх матеріально-технічної бази й
підвищенню рівня наукових досліджені), дозволяє апробувати результати наукової

78