Page 68 - 4772
P. 68

а  на  інші,  зокрема,  наукові  праці,  літературні  та  мистецькі  твори  діють  норми
           авторського права, закріплені громадянським кодексом.
                Вкладення  в  інтелектуальну  власність  називають  інтелектуальними
           інвестиціями.
                Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді придбання:
                - виключних  прав  власності  через  купівлю  патентів,  ліцензій,  промислових
                  зразків, товарних знаків;
                - інформаційних  послуг:  разових  (консультування,  експертиза,  рекомендації
                  тощо) та постійних (використання знань та досвіду вчених і практиків через
                  договірну систему співпраці);
                - науково-технічної продукції (проектно-кошторисної документації, програм,

                  методик, ноу-хау) на різних матеріальних носіях (дукована продукція, аудіо-
                  , відеозапис), а також здійснення науково-дослідної діяльності.
                 Вкладення  в  людський  фактор,  тобто  витрати  на  освіту,  підготовку  та
           перепідготовку  кадрів,  навчання,  охорону  здоров’я  працівників  на  кошти
           підприємств вважають інтелектуальними інвестиціями.
                 Джерелами фінансування інтелектуальних інвестицій можуть бути:
                  -  бюджетні асигнування та кошти державних підприємств;
                  -  приватний підприємницький капітал;
                  -  спонсорські кошти, субсидії тощо.
                До  інтелектуальної  власності,  як  форми  реального  інвестування,  відносять:
           набутий  досвід;  освіту;  професіоналізм;  знання;  навички;  інформацію;  дослідні
           зразки; моделі; ноу-хау; патенти; ліцензії.
                Ноу-хау  –  це  сукупність  технічних,  технологічних,  комерційних  та  інших
           знань,  оформлених  у  вигляді  технічної  документації,  навиків  та  виробничого
           досвіду,  необхідних  для  організації  того  чи  іншого  виду  виробництва,  але  не
           запатентованих.
                Термін «ноу-хау» вперше був застосований у США у судовій справі Дюранда
           проти  Брауна  у  1916  р.  і  означав  вміння  або  майстерність  будь-що  зробити  з
           мінімумом зусиль. Сьогодні законодавство багатьох країн світу визначає ноу-хау
           як організаційну або комерційну інформацію, що складає секрет виробництва.
                Основними  рисами  ноу-хау  є  економічність,  секретність  та  історичність.
           Економічність означає, що ноу-хау повинне бути корисним для виробничих цілей,
           може стати предметом купівлі-продажу і у кінцевому підсумку принесе прибуток.
           Результат  самих  дорогих  досліджень,  якщо  він  не  економічний,  не  підпадає  під
           поняття ноу-хау. Секретність означає, що дещо може бути визнане ноу-хау тільки
           за можливості забезпечення секретності, тому угоди про їх передачу, на відміну
           від простих патентних угод, містить ряд положень про забезпечення секретності.
           Історичність ноу-хау полягає утому, що воно вбирає у себе технічні досягнення і
           економічність  як  результат  тривалого  досвіду.  У  цьому  випадку  воно  стає
           справжньою цінністю.
                Патент  –  це  документ  (свідоцтво),  що  видається  винахідникові  і  засвідчує
           його  авторство  та  виключне  право  на  використання  винаходу.  Патенти  можуть
           бути на наукові винаходи, відкриття, промислові зразки і товарні знаки. Патентна
           охорона  дає  їхнім  власникам  виключне  право  користування,  виробництва  і


                                                                                                            68
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73