Page 50 - 4772

Емітент може випускати забезпечені та незабезпечені облігації. Випуск
забезпечених облігацій означає, що емітент гарантує виконання своїх

зобов'язань як щодо повернення основної суми боргу, так і щодо виплати
доходів. При цьому виключається можливість неповного повернення повної
виплати доходу чи несвоєчасного її здійснення.
Заставні облігації забезпечуються фізичними активами або цінними
паперами компаній чи держави. Заставна - це юридичний документ, що
підтверджує згоду фірми віддати під заставу землю, споруди або інше майно,
яке їй належить, надає право кредитору володіння активами, які були заставлені
у випадку несплати боргу. Заставна є у кредитора до моменту розрахунку з
боржником, після чого вона знешкоджується (ліквідовується).
Незабезпечені облігації - це прямі боргові зобов'язання, що не висувають

майнових претензій до компанії. При ліквідації останньої такі папери можуть
бути навіть після поточних зобов'язань. Фактично забезпеченням є загальна
платоспроможність компанії.
В основі поділу облігацій на вітчизняні та іноземні лежать ті самі
критерії, які використовуються при поділі акцій на аналогічні види: місце
юридичної реєстрації головного офісу емітента та територія, на якій
знаходяться в обігу випущені ним облігації.
Залежно від цілей емітент може випускати облігації на умовах вільного
обігу, з обмеженим обігом та без права обігу.
Вільний обіг облігацій припускає, що вони можуть вільно переходити з
власності одних інвесторів у власність інших і при цьому умови купівлі-
продажу є предметом домовленості між сторонами за угодою.
В окремих випадках облігації можна викупляти без права їх обігу.
Інвестори, котрі придбали зазначені облігації, повинні залишатися їх

власниками до моменту погашення цих облігацій.
Найбільш важливим для економіки країни видом облігацій є державна
облігаційна позика, іншими словами - державні облігації.
Державна облігаційна позика (державні облігації). Державний кредит, по
суті, - це сукупність економічних відносин, що виникають між державою як
позичальником і кредиторами - фізичними або юридичними особами
(приватними особами, фінансово-кредитними установами, акціонерними
товариствами, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями
тощо) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.
За місцем розміщення державний кредит поділяється на зовнішній в тому

випадку, коли одна країна надає на визначених умовах чи без них кредит іншій)
і внутрішній (в національній валюті шляхом емісії цінних паперів). Зрозуміло,
що держава через емісію цінних паперів переслідує одну або, навіть, декілька
цілей одразу. Це може відбуватися з метою вилучення з обігу зайвої грошової
маси для підтримки національної валюти, або для отримання необхідної суми
коштів на підтримку економіки країни, або для того, щоб зробити національний
ринок цінних паперів більш надійним та привабливим, чи для всього
вищеперерахованого одночасно.

50