Page 94 - 4762

Ще десять років тому маніпулятивна комунікація
об’єднувала масову інформацію, ділове спілкування,
пропаганду та рекламу. Однак, на думку багатьох
комунікологів, у цьому розподілі на сьогодні вже відбулося
значне заміщення видів маніпулятивної комунікації.
У сучасному світі маніпулятивна комунікація – це
багаторівнева єдність таких підвидів: зв’язки із
громадськістю, презентація, політична і комерційна реклама.
Вони, з одного боку, є найновішими видами
словесності, що розвинулись із архаїчних її різновидів, а, з
іншого, – це жанри реклами. Інакше кажучи, поняття
маніпулятивна комунікація звузилося до поняття реклама.
Давати визначення пропаганді завжди було
проблемою. Основні труднощі полягали у відмежуванні
пропаганди від інших типів переконування та униканні
подвійного підходу «якщо це роблять вони, то це пропаганда,
але якщо це робимо ми, то це інформування та просвіта».
Ґ. Йовет та В. О'Доннел запропонували коротке й дієве
визначення терміну: «Пропаганда – це умисні, систематичні
спроби змінити сприйняття, маніпулювати пізнанням та
спрямовувати поведінку для досягнення реакції, яка веде до

бажаного наміру пропагандиста.»
Повнішим є визначення Р. Нельсона: «Пропаганда
нейтрально визначається як систематична форма
цілеспрямованого переконування, яке намагається вплинути
на емоції, погляди, думки й дії визначеної цільової аудиторії з
політичною, ідеологічною чи комерційною метою через
контрольовану передачу односторонніх повідомлень (які
можуть узгоджуватися з фактами, або ні) безпосередньо або
через канали мас-медіа. Пропагандистські організації
залучають пропагандистів, які займаються пропагандизмом –
безпосереднім, практичним створенням та розповсюдженням
таких форм переконування».

91