Page 67 - 4751

менш вагомим чинником, є формування транснаціональних нау-
кових спільнот, які організують соціальний і когнітивний простір
науки, враховуючи глобальні параметри. У результаті склада-
ється парадоксальна ситуація: з одного боку, відбувається неба-
чене розширення освітнього простору людей; з іншого, різко – до
необхідного мінімуму – звужується простір освіти, спрямованої
на збагачення і розвиток повноцінної особистості.
Україна підписала Болонську декларацію і тим самим
відкрила двері в загальноєвропейський освітній простір, тобто
приєдналася до так званого Болонського процесу – з усіма
правами і зобов'язаннями. З формально-правової сторони Болон-
ський процес вирівнює відмінності між ступенями професійно-
технічної освіти, що склалися на Заході і в Україні, за універса-
льною формулою «бакалавр-магістр». У Болонському процесі
акцент зроблено на особистісну орієнтованість освіти, свободі
вибору і освоєнні кожним власної освітньої траєкторії, інформа-
ційно-пошуковий характер освітньої діяльності. Крім того
Болонська система прокламує мобільність громадян з метою
доступу до освітніх центрів; прийняття легко зрозумілих і
порівнянних ступенів, кваліфікації та компетенцій випускників;
підвищення якості освіти; поваги до різноманітних культур, мов,
національних систем; розвиток університетської автономії та ака-
демічних свобод.
У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було
розроблено та прийнято Лісабонську конвенцію про визнання
кваліфікацій, що належать до вищої освіти. Цю конвенцію
підписали 45 країн, включаючи Україну. Разом із Сорбонською
декларацією (підписаною через рік після Лісабонської конвенції)
ці обидва документи є програмними для створення інтегрованого
і відкритого європейського освітнього простору. Між тим слід

66