Page 102 - 4751

дарського виробництва, цілком можливо вирішити. А ось викори-
стання сільськогосподарського продукту як зброї – вирішити
набагато складніше.
Питання «продовольчої зброї» виникло у деяких країнах
Заходу після Другої світової війни. Стратегія складається з трьох
частин: це генетична модифікація насіння, створення вигідних
для себе стандартів зернових продуктів і правил торгівлі, а також
реалізація різних стратегічних заходів на рівні ухвалення полі-
тичних рішень. Захід використовував свою технологію для зміни
генів насіння не тільки з метою збільшити сільськогосподарське
виробництво, але і, що більш важливо – з метою знищити тради-
ційні насінні банки інших країн. Як тільки Захід досягне успіху у
цьому підприємстві, інші країни стануть повністю залежні від
західних ГМО-насіння і втратять можливість забезпечити продо-
вольчу безпеку для свого народу та навіть суверенітет над сільсь-
когосподарською продукцією.
Багато міжнародних експертів сходяться на тому, що вироб-
ництво продовольства у світі в найближчі 20 років буде здатне в
цілому задовольнити попит населення на продукти харчування,
навіть якщо населення планети буде щорічно збільшуватися на
80 млн осіб. При цьому попит на продовольство у розвинених
країнах, де він і так достатньо високий, залишиться приблизно на
сучасному рівні (зміни торкнуться головним чином структури
споживання і якості продуктів). В той самий час зусилля світової
спільноти щодо вирішення продовольчої проблеми приведуть, як
передбачається, до реального зростання споживання продово-
льства у країнах, де спостерігається нестача, тобто у ряді держав
Азії, Африки, Латинської Америки, а також Східної Європи.
Вирішення продовольчої проблеми пов’язано не тільки зі
збільшенням виробництва продуктів харчування, але і з розроб-

101