Page 132 - 4737
P. 132

Ілюстрація показує, що для забезпечення оптимального варі-
            анту  резервування  технологічного  обладнання  необхідно  токар-
            ну, свердлильну та шліфувальну операції довантажити відповід-
            ними детале-операціями з трудомісткістю 0,3 зміни ×8год×60хв =

            =144  хвилини;  револьверну  операцію  розвантажити  на  0,7  змі-
            ни×8 год×60хв=336 хвилин; фрезерну операцію необхідно розва-
            нтажити на 3,7 зміни×8год×60хв=1776 хвилин.

                  В. Оптимізація календарного плану
                  В умовах багатономенклатурного серійного виробництва при
            складанні календарних план-графіків важливе місце займає вста-
            новлення оптимальної послідовності запуску деталей у виробни-

            цтво. Оптимальна послідовність запуску партії це така послідов-
            ність, за якою формується мінімальна сукупна тривалість вироб-

            ничого циклу T  під яким розуміють календарний проміжок часу
                                 цс
            від моменту запуску першої партії певної номенклатурної позиції

            заданої програми до моменту випуску останньої партії відповід-
            ної номенклатури з кінцевої операції технологічного процесу.
                  Вперше  задачу  з  визначення  мінімального  сукупного  циклу

            («Задача Р. Белмана-Джонсона») сформував Р. Белман, з наступ-
            ними розв’язуваннями для двох верстатів Джонсон за допомогою
            простих, але витончених математичних залежностей. Цей резуль-
            тат надав поштовх у пошуках аналітичних методів рішення даної

            календарної задачі.
                  Складність її розв’язування полягає не тільки у застосуванні
            певного математичного апарату, але і в її багаторозмірності. Дій-

            сно,  кількість  варіантів  запуску  з  однаковою  для  всіх  робочих
            місць  послідовністю  обробки  деталей  дорівнює  кількості  пере-
            становок, тобто V           K ! 1  2 3 4 ... k , де k – кількість назв (номен-

            клатурних позицій) деталей, закріплених та оброблених на певній
            дільниці.
                  Зрозуміло,  що  навіть  за  невеликої  кількості  деталей

            кількість  варіантів  послідовності  обробки  може  досягнути  знач-
            ної величини. Разом з тим кожний з них дає різну сукупну трива-
            лість  виробничого  циклу  партії  деталей  всіх  найменувань.
            Наприклад,  якщо  за  груповою  потоковою  лінією  (метод

            С. П. Мітрофанова), закріплено та обробляється п’ять номенкла-
            турних позицій (деталей), то кількість варіантів запуску дорівнює
            V    5 !  1 2 3 4 5  120 варіантів.




                                                                132
   127   128   129   130   131   132   133   134   135   136   137