Page 35 - 4721

Серед відомих архітектурних рішень виділяють групу
слабозв’язаних нейронних мереж, у випадку, коли кожний
нейрон мережі зв’язаний лише із сусідніми.
Навпаки, якщо входи кожного нейрона зв'язані з виходами
усіх решта нейронів, тоді мова йде про повнозв'язані
нейромережі.
Вищевказаний поділ носить дещо теоретичний характер.
Аналізуючи найбільш відомі на даний час розробки
нейромереж, слід зазначити, що найбільш поширеним
варіантом архітектури є багатошарові мережі. Нейрони в
даному випадку об’єднуються у прошарки з єдиним вектором
сигналів входів. Зовнішній вхідний вектор подається на
вхідний прошарок нейронної мережі (рецептори). Виходами
нейронної мережі є вихідні сигнали останнього прошарку
(ефектори). Окрім вхідного та вихідного прошарків,
нейромережа має один або декілька прихованих прошарків
нейронів, які не мають контактів із зовнішнім середовищем.
Зв'язки між нейронами різних прошарків називають
проективними.
Зв'язки скеровані від вхідних прошарків до вихідних,
називаються аферентними, в інакшому випадку, при
зворотному напрямку зв'язків - еферентними.
Зв'язки між нейронами одного прошарку відносять до
бічних (латеральних).
Фактично, за архітектурою зв'язків, більшість відомих
нейромереж, що знайшли практичне застосування, можна
згрупувати у два великих класи:
- мережі прямого поширення (з односкерованими
послідовними зв'язками);
- мережі зворотного поширення (з рекурентними
зв'язками).

34