Page 217 - 4707

Ліотропні або ряди Гофмейстера – ряди йонів –
коагуляторів, побудованих за збільшенням коагулюючої
здатності.
Ліофільні системи – системи, в яких частинки
дисперсної фази змочуються дисперсійним середовищем.
Ліофобні системи – системи зі слабкою взаємодією
частинок дисперсної фази і дисперсійного середовища.
Міцела – це структурна колоїдна частинка дисперсної
фази, складовими частинами якої є агрегат, ядро, гранула.
Монодисперсні – ідеальні (теоретичні) системи, в
яких частинки дисперсної фази мають однакові розміри.
Нейтралізаційна (адсорбційна) коагуляція
спостерігається у колоїдних системах, що мають йони, які
заряджені протилежно до потенціалвизначальних йонів і
здатні специфічно адсорбуватись на поверхні частинок.
Органозолі – дисперсні системи з середовищем
органічної неполярної рідини.
Пептизація – процес дезагрегації частинок
розпушеного осаду, перетворення гелю у золь.
Поверхня ковзання – межа між гранулою та
дифузійним шаром міцели.
Піни – це дисперсні системи, в яких дисперсна фаза –
газ, а дисперсійне середовище – рідина.
Полідисперсні – реальні дисперсні системи з різними
розмірами частинок дисперсної фази.
Поріг коагуляції – мінімальна молярна концентрація
еквіваленту електроліту (в моль/л або в ммоль/л), яка
викликає за певний проміжок часу коагуляцію колоїдного
розчину.
Потенціал плину – виникнення різниці потенціалів
при плині рідини через пористу діафрагму.
Потенціал седиментації – виникнення різниці
потенціалів при осіданні частинок дисперсної фази.

215