Page 44 - 4699

де l – довжина i -го перегону між станціями;
i
z  – різниця геодезичних позначок кінця і початку i -го
i
перегону.
14) Обчислюють напір, що створює підпірний насос на
головній НПС

h  a  b n Q , (3.17)
2
n
n
o
де a , b – сталі коефіцієнти математичної моделі напірної
n
n
характеристики підпірного насоса.
15) Визначають напір, що створюють основні працюючі
насоси на станції (можлива одночасна робота не більше двох
або трьох насосів залежно від марки насосів)

2
H  ( a  a  a  a 4 ) b ( 1  b  b  b 4 ) Q , (3.18 )
2
3
1
3
2

де a , a , a , a , b , b , b , b – сталі коефіцієнти математи-
3
4
2
1
3
2
1
4
чних моделей напірних характеристик основних насосів.
16) Розраховують напір на виході головної НПС (напір
на початку першого перегону)

H  h  H . (3.19)
ст 1 n o

Якщо H ст 1  H max 1 , то для подальших розрахунків прий-
мають

H cт  H max .
1 1
17) Знаходять величину підпору на вході в першу про-
міжну станцію (в кінці першого перегону)

h  H  h . (3.20 )
1 n ст 1 1

18) Розраховують перевищення підпору на вході в стан-
цію над мінімально допустимою величиною підпору

 h  h  h . (3.21)
1 1 n min 1

19) Визначають напір на виході першої проміжної стан-
ції із врахуванням підпору, що передається на цю станцію
(напір на початку другого перегону)

H  h  H . (3.22)
ст 2 n 1
42