Page 145 - 4699

розташовані на відстані між собою L   5 і до зварних швів
на відстані, яка перевищує 100 мм, де  – товщина стінки
трубопроводу.
Відновленню дуговим зварюванням не підлягають:
– дефекти, розміри яких перевищують 80×80 мм;
– корозійні виразки та пошкодження, що розташовані
на з’єднувальних деталях;
– дефекти, що розташовані поблизу від зварних швів
трубопроводу (на відстані меншій за 100 мм);
– корозійні пошкодження, що мають біля дна порожни-
ни тріщини або розшарування.
Заплавлення поверхневих дефектів виконують після за-
чищення до металевого блиску порожнини корозійного по-
шкодження та поверхні труби навколо порожнини пошко-
дження на ширину до 20 мм. Порожнину корозійних пошко-
джень, максимальні розміри яких не перевищують 12 мм, за-
чищають від продуктів корозії за допомогою свердла діамет-
ром 12 мм, що має кут заточування 120°. Необхідна глибина
свердлення фіксується обмежником, що встановлюється на
дрилі.
Наплавлення повинно включати: перший наплавлений
шар, заповнювальні шари, контурний шов, облицювальний та
термовідпалювальний шви. Перший наплавлений і контурний
шви виконуються електродами діаметром від 2,5 до 3,25 мм;
заповнювальні, облицювальний та термовідпалювальний шви
– електродами діаметром від 3,0 до 4,0 мм. Кількість наплав-
лених шарів у порожнину дефекту (без урахування контурно-
го шва) у всіх випадках повинна бути не менша двох.
Тривалість безпосереднього зварювання за ремонту трубо-
проводу під тиском не повинна перевищувати 15 – 20 с для
запобігання неприпустимої локальної пластичної деформації
біля дна дефекту. Це стосується виконання першого шару на-
плавлення.
Поверхневі дефекти заплавляють таким чином, щоб за
повного заповнення порожнини опуклість зварного шва не
перевищувала 0,5 – 2,0 мм, а границя наплавленого металу
заходила на межу порожнини не більше, ніж на 2 – 3 мм.
Після завершення повного циклу заплавлення порожни-
ни дефекту, зовнішня поверхня наплавлення шліфують врі-
вень з поверхнею труби.

143