Page 126 - 4698

віддалі, використовують двобарабанний привод з електричним асинхронним
двигуном змінного струму з фазовим ротором.

Рисунок 15.2 – Схеми одно і двобарабанних приводів

Цей привод складається з двох двигунів, двох приводних барабанів та одного
0
напрямного (див. рис.15.2 б). Внаслідок збільшення кута обхвату до 480 тягове
зусилля двобарабанного привода значно більше, ніж в однобарабанного.
Для однобарабанного привода зв′язок між натягами гілок стрічки, набігаючої
на барабан S НБ і збігаючої S ЗБ, встановлюється формулою Ейлера за умови
відсутності проковзування стрічки:

S HБ  S ЗБ e  , (15.1)
де μ – коефіцієнт тертя (зчеплення) стрічки з поверхнею барабана;
α – кут обхвату стрічкою барабана, рад.

Величина e визначає тягову здатність приводного барабана і називається
тяговим фактором.
Тягове (колове) зусилля F 0, яке може передати приводний барабан, без
урахування втрат, викликаних жорсткістю стрічки
F  S  S  S e    . 1 (15.2)
0 НБ ЗБ ЗБ
Як бачимо з формули (15.2) величина F 0 зростає з збільшенням кута охвату,
коефіцієнта тертя і початкового натягу стрічки. Для збільшення коефіцієнту
тертя, який залежить від виду поверхні барабана, цю поверхню покривають

126