Page 29 - 4695

Побудуємо чотири варіанти інтерфейсу, відповідні розг-
лянутим вище типам.
Варіант 1. Використання примітивного інтерфейсу припу-
скає, що користувач відразу визначає всі параметри, необхідні
програмі для побудови графіка або виведення таблиці, вводячи
їх у відповідь на відповідні запити програми. Після чого про-
грама виконує необхідні обчислення і виводить результат.
Якщо допустити, що програма запрошуватиме підтвердження
завершення обробки, то процес побудови графіків/таблиць мо-
жна зациклити. Залежно від використовуваних засобів отрима-
ємо порівняно просту програму, що задовольняє функціональ-
ним специфікаціям, але орієнтовану на єдиний сценарій: вве-
дення - обробка - вивведення (див. рис. 2.3, б). Даний варіант не
зручний для користувача, бо не виключена можливість рекурсії
процесу.
Варіант 2. Використання однорівневого меню, яке включа-
тиме команди: Функція, Відрізок, Крок, Тип результату, Вико-
нати і Вихід. При виборі першого пункту меню визначається фу-
нкція, другого - інтервал, третього - крок, четвертого - тип ре-
зультату, п'ятого - здійснюється операція, і, нарешті, останній
пункт забезпечує можливість виходу з програми (рис. 2.5).
Очевидно, що в цьому випадку забезпечується гнучкіше уп-
равління для користувача, оскільки фактично передбачені такі
сценарії роботи:
Введення функції - Введення відрізка - Введення кроку -
Уточнення виду результату: графік/таблиця - Виведення ре-
зультату; Зміна відрізка - Виведення результату; Зміна кроку -
Виведення результату; Зміна виду результату: графік/таблиця -
Виведення результату тощо.

28