Page 185 - 4694

торців з двох боків і виготовлення центрувальних
отворів.
З валів загального призначення найбільш
трудомісткими у виготовленні є ступінчасті вали. Ці
вали набули найбільшого поширення в
машинобудуванні і, зокрема, в нафтогазовому і
нафтохімічному. До них відносять вали редукторів,
верстатів-качалок, роторів, насосів і т.д.
Технологічний процес оброблення ступінчатих валів
складається із наступних етапів: підготовка
технологічних баз; чорнове і чистове обточування;
додаткове оброблення; термообробка; викінчувальне
оброблення.
При токарному обробленні зовнішніх поверхонь
валів в основному застосовують схеми базування: за
центрувальними отворами (рис. 2.6, а); за
центрувальними отворами і торцями вала (рис. 2.6, б); за
зовнішньою поверхнею, торцем і центрувальним
отвором (рис. 2.6, в); за зовнішньою поверхнею і торцем
(рис. 2.6, г).
Найбільш поширена теоретична схема базування
вала за центрувальними отворами. Вона може бути
реалізована за допомогою двох жорстких центрів і
хомутика. Її широко застосовують при обробленні валів
на токарних верстатах загального призначення.
При базуванні за центрувальними отворами і торцем
вала осьове положення заготовки вала визначається не
поверхнею переднього центрувального отвору, а торцем,
що дозволяє виключити похибку, пов’язану з глибиною
зацентровування. Ця схема реалізується за допомогою
плаваючого переднього центра і жорсткого заднього.
При цьому вирішується завдання щодо забезпечення
жорстких допусків за довжиною шийок вала при
підрізуванні торців на заздалегідь налагоджених
верстатах (гідрокопіювальних і багаторізцевих).
Теоретична схема базування вала за зовнішньою
поверхнею, торцем і центрувальним отвором
реалізується за допомогою трикулачкового
самоцентрувального патрона і заднього центра. Цю
схему застосовують, якщо необхідно забезпечити
надійніше і жорсткіше закріплення заздалегіть
оброблених, або необроблених заготовок, а також за
184