Page 42 - 4688

інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених

Законом».

Структура інформаційного ринку товарів і послуг відбиває інформаційні потреби

суспільства відповідно до можливостей інформаційних технологій. Якщо у середині

минулого століття головними постачальниками і споживачами були некомерційні

інформаційні служби наукових, державних і професійних установ, а головними

інформаційними продуктами на ринку були: надання довідкової інформації, видання

реферативних видань, інформаційних бюлетенів, бібліотечних каталогів, що їх

розповсюджували за передплатою; то вже у наприкінці 80-х років з’явилися нові

споживачі – бізнесмени, – для яких інформацію потрібно було не просто подати, а й

певним чином обробити, адже до аналітичної інформації ставилися підвищені вимоги. А

сьогодні на ділове середовище припадає до 80% продажу інформаційних послуг та

продуктів. Споживачами виступають спеціалісти будь-якої галузі.

Для того, щоб знайти свою нішу в середовищі інформаційного ринку, установі

потрібно зробити його продуктивний та інституційний аналіз. Зокрема, Л. Єжова,

здійснюючи продуктивний аналіз ринку, ділить його на такі складові:

 внутрішній роздрібний інформаційний ринок — стосується побутової сфери

(платні комп’ютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та

журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро з

обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту,

повідомлення про комунальний сервіс тощо);

 ринок друкованих видань;

 ринок програмних засобів;

 ринок проектних і науково-дослідних робіт;

 ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформаційних структур;

 ринок інформаційних апаратних засобів;

 ринок інформаційних технологій;

 ринок інформаційних ресурсів і послуг;

 ринок маркетингових і консалтингових послуг;

 ринок навчальних послуг;
 ринок Internet-послуг;

42