Page 273 - 4687

3 - шлак; 4 - виріб; 5 - механізми для переміщення виробу
Для нанесення покриттів найчастіше використовують
легкоплавкі метали або їх сплави, в основному цинк,
алюміній, олово, мідь та ін. Принципово можливе нанесення
покриттів з оксидних систем. Поверхню металевої ванни за-
хищають від взаємодії з відкритою атмосферою розплавленим
шаром флюсу. Вибирають шлакові системи з невисокою тем-
пературою плавлення, інертні чи активні по відношенню до
розплавленого матеріалу покриття. Передбачаються пристрої
для захисту покриття від взаємодії з повітрям при його
затвердінні на виробі. Товщина покриття регулюється в ос-
новному зміною температури розплаву і часу витримки. За-
звичай товщина становить від часток до декількох десятків
мікрометрів.
Процес нанесення покриття повинен бути короткочас-
ним. В іншому випадку розвивається протяжність дифузійної
зони як в основному матеріалі, так і в сформованому покритті,
що особливо характерно для взаємодіючих пар, коли на межі
розділу з'являються крихкі фази. Окремі острівці при
утворенні іптерметаллідних або інших фаз не призводять до
різкого зниження пластичності композиції. Не завжди
інтерметалідні сполуки окрихчують сформоване покриття,
наприклад, цинкове покриття на вуглецевих сталях
складається з шару залізоцинкових сполук (відповідно до
діаграми стану Fe-Zn), що розташовуються на межі розділу
основний матеріал - шар чистого цинку.
Розташування структурних шарів в цинковому покритті
на вуглецевих сталях наведено на рисунку 3.9. Якість
покриттів багато в чому залежить від стану поверхні виробу;
хороша змочуваність розплавом досягається при ретельній її
підготовці. Знежирення з наступним травленням забезпечує
необхідну чистоту і активацію поверхні матеріалу виробу.
У промисловості найбільшого поширення набула техно-
логія нанесення цинкових покриттів на різні напівфабрикати:
272