Page 22 - 4687
P. 22

Для знежирення іноді застосовують термічні методи ви-
           далення  жирових  забруднень.  Випалювання  масел  особливо
           доцільно з пористих поверхонь.

                                     Травлення
                Травлення має на меті видалення з поверхні виробів хе-
           мосорбованих  речовин,  головним  чином  оксидів  або
           складніших сполук. Очищення здійснюється у водних розчи-
           нах  кислот,  кислих  солей  або  лугів.  Процес  ведеться
           хімічними або електрохімічними способами після знежирення
           виробів. Вибір способу, складу ванни для травлення, режими
           процесу залежать від природи матеріалу, фізико-хімічних вла-
           стивостей оксидної речовини, її товщини та ін.
                Для травлення виробів із звичайних сталей (вуглецевих,
           низьколегованих  та  ін.)  найчастіше  використовують  водні
           розтвори сірчаної (5…10 %), соляної (5…20 %) кислот або їх
           суміші (10H 2SO 4 + 10HCI). Для прикладу розглянемо реакції
           видалення оксидів заліза при взаємодії з сірчаною кислотою:

                            FeO + H 2SО 4 = FeSО 4 + Н 2О;
                         Fe 2О 3+ 3H 2SO 4 = Fe 2(SO 4) 3 + 3H 2O;
                     Fe 3O 4  + 4H 2SO 4  = FeSO 4  + Fe 2(SO 4) 3  + 4H 2O;
                               Fe + H 2SO 4 = FeSO 4+H 2.

                Із поданих реакцій виходить, що при травленні відбува-
           ється розчинення не лише оксидів, але і самого заліза, що не-
           бажано з  двох причин: 1)  з економічних міркувань; 2)  через
           погіршення якості металу поверхні.
                Атомарний  водень,  що  виділяється  в  процесі  реакції,
           легко  дифундує  в  метал,  утворюючи  дефекти  на  поверхні.
           Зокрема,  відбувається  окрихчування  металу  і  утворення
           дефектів  у  самому  покритті  ("риб'яча  луска"  в  емалевих  по-
           криттях,  пористість  та  ін.).  Тому  іноді  доцільно  в  кислотні
           розчини  додавати  інгібітори  у  кількості  0,3…0,5  г/л.

                                          21
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27