Page 18 - 4687

ни. Особливо це відноситься до металів і металоподібних
матеріалів. Проте навіть оксидні матеріали можуть мати на
поверхні хемосорбовані сполуки. І зокрема, містити
кристалізаційну вологу або містити в кристалічних гратах ок-
сиду заміщені атоми адсорбату.
1.1.3 Підготовка поверхні при нанесенні покриттів
Підготовка поверхні визначає основний показник якості
– міцність зчеплення покриття з основним матеріалом виробу,
або адгезійну міцність. Деяке виключення складають покрит-
тя, на розплавленій поверхні, що формуються, наприклад при
наплавленні покриттів концентрованими джерелами теплоти.
Проте і в цьому випадку забруднені поверхні негативно впли-
вають на властивості матеріалу покриття. Спостерігаєтсья
його окрихчування, зростає схильність до утворення дефектів:
тріщин, пористості та ін. У зв'язку з цим підготовка поверхні
представляє ключову операцію в технологічному процесі на-
несення будь-яких покриттів.
При підготовці поверхні мають бути вирішені два важ-
ливі завдання: 1) видалення з поверхні адсорбованих речовин
- забруднень; 2) активування поверхні.
Видалення забруднень і активація поверхні можуть здій-
снюватися як в єдиному технологічному процесі, так і окремо.
Принципове будь-яке видалення фізично або хімічно адсорбо-
ваних речовин з поверхні вже активує цю поверхню. Віднов-
люються обірвані зв'язки поверхневих атомів, їх асиметрія і,
відповідно, підвищується рівень поверхневої енергії.
Найбільший ефект при підготовці поверхні досягається, коли
разом з видаленням забруднень відбувається максимально
висока її активація. У реальних технологічних процесах така
підготовка поверхні не завжди можлива. Зазвичай використо-
вують дво- або тристадійну роздільну підготовку. Кінцева
стадія в основному спрямована на активацію поверхні до її
максимальних значень.

17