Page 168 - 4687

Для високоенергетичних поверхонь коефіцієнт розтікан-
ня можна представити в такому вигляді (рисунок 2.8, а):

W p=σ т-г–(σ р-г+σ т-р) (2.9)

де σ т-г ,σ р-г,σ т-р – поверхнева енергія на кордоні тверде тіло -
газ і відповідно рідке тіло - газ і тверде тіло - рідина.
Чим більший коефіцієнт розтікання, тим повніше прохо-
дить сам процес.
Коефіцієнт розтікання залежить від енергії змочування
(адгезії)

W p=W e – σ р-г; σ р-г = W e - W p (2.10)

і дорівнює різниці між енергією змочування і протидіє повер-
хневому натягу рідини на межі з газом, наприклад повітрям.
При розгляді кінетичних процесів на поверхні виходять з тою,
що рушійною силою процесу розтікання є коефіцієнт розті-
кання, а сповільнюючою – в'язкість рідини. За певних умов
спостерігається незмочування краплею поверхні твердого ті-
ла, яке називається автофобністю. Часто автофобність може
бути викликана утворенням первинної плівки при розтіканні,
що володіє критичним поверхневим натягом σ кр, відмінним
від поверхні натягу вихідної поверхні твердого тіла, в цьому
випадку σ кр < σ р-г; σ кр < σ т-г.
Ступінь розтікання краплі визначають за зміною радіу-
са площі контакту r к з часом - швидкості розтікання dr к/dτ. Без
урахування гравітаційної сили швидкість розтікання краплі
масою m залежно від часу можна оцінити за рівнянням

dr k 2 Em
 3 , (2.11)
d  r
k

167