Page 100 - 4679
P. 100
автоматизації, отримали чотири. Це SDS (Smart Distributed System), CAL/CANopen,
CAN Kingdom и DeviceNet.
Так SDS Honeywell (Honeywell International, Inc.) забезпечує:
можливість двостороннього обміну цифровою інформацією при
налаштуванні і експлуатації датчика;
діагностику датчика і електроніки;
зміна діапазону вимірів в широких межах;
стабільний результат вимірів при режимах роботи, що змінюються.
Разом із стандартом DeviceNet, Honeywell-протокол є одним недорогим і
закінченим рішенням для мережевого управління інтелектуальними датчиками і
виконавчими органами від центрального контролера (ПЛК, комп'ютера) в системах
промислової автоматизації.
Повідомлення, циркулюючі в мережі SDS, носять назву APDU (Application layer
Protocol Data Unit) - блоки даних протоколу прикладного рівня. APDU є CAN-фреймом
стандартного формату, елементи якого мають своє власне призначення в SDS. У полі
арбітражу (ID3-ID9) розташована 7-розрядна адреса пристрою (максимально допустима
кількість пристроїв в мережі SDS - 126). Тип APDU (3-розрядне поле) визначає тип
сервісу (0-7) прикладного рівня, якому відповідає цей APDU. Нульове значення біта
ID10 (DIR) поля арбітражу вказує, що адреса пристрою (device address) є адресою
призначення, а одиничне - адресою джерела. Чим нижче значення логічної адреси, тим
вище пріоритет повідомлення. Біт RTR в CAN-фреймах Honeywell- протоколу завжди
має нульове значення (видалений CAN-фрейм в SDS- специфікації не застосовується).
У полі даних довгої форми APDU міститься код довжини (2-8) поля даних CAN-
фрейма (2), два перші байти якого містять специфікатор сервісу (Service Specifier),
ідентифікатор вбудованого об'єкту (EOID) і додаткові параметри сервісу, а що
залишилися шість призначені для передачі власне даних. При необхідності передачі
послідовностей даних більше шести байтів використовується фрагментований формат
(до 64 фрагментів по 4 байти) довгої форми APDU.
Протокол BITBUS розроблений фірмою INTEL в 1984 р. для побудови
розподілених систем, в яких вимагалося забезпечити високу швидкість передачі,
детермінізм і надійність. Фізичний інтерфейс заснований на RS-485. Інформаційний
обмін організований за принципом "запит - відповідь" (Master/Slave). Протокол
BITBUS визначає два режими передачі даних по шині.
Синхронний режим використовується при необхідності роботи на великій
швидкості, але на обмежених відстанях. У цьому режимі до шини можна підключити
до 28 вузлів, проте в цьому випадку довжина шини обмежуватися 30 м. Швидкість
може бути від 500 Кбод до 2,4 Мбод. Синхронний режим передачі припускає
використання двох пар дротів (однієї пари - для даних, інший - для синхронізації).
Використання режиму з самосинхронізацією дозволяє значно подовжити шину.
Стандартом визначено дві швидкості передачі: 375 Кбод (до 300 м) і 62,5 Кбод (до 1200
м). Використовуючи повторювачі, можна об'єднувати послідовно декілька шинних
сегментів (до 28 вузлів на сегмент). Тоді загальне число вузлів можна довести до 250, а
довжину загальної шини - до декількох кілометрів. При цьому режимі передачі також
використовуються дві пари провідників (одна для даних, інша для управління
повторювачем).
Протокол FIP (Factory Information Protocol) забезпечує високі швидкості
передачі і строго певні інтервали оновлення даних. Протокол має гібридний
централізований або децентралізований контроль за шиною, заснований на принципі
99
