Page 12 - 4667

лікувальний засіб. У сучасній бальнеології розвивається по-
ложення про те, що мінеральні води надають лікувальну дію
не одним певним компонентом чи фізичною властивістю, а
всім комплексом водорозчинених сполук і фізико-хімічних
особливостей, що поєднуються в природних мінеральних во-
дах у різних комбінаціях.
Для правильної всебічної оцінки мінеральних вод, пови-
нні враховуватися всі їх основні фізико-хімічні особливості.
Хімічний склад мінеральних вод можна точно визначити і від-
творити в лабораторних умовах, проте лікувальна дія природ-
них мінеральних вод, сформованих за рахунок вимивання хі-
мічних елементів з геологічних порід протягом тривалого пе-
ріоду не може бути адекватною штучним водам.
У 191 І р. на нараді бальнеологів у м. Наутгеймі (Німеч-
чина) було вирішено вважати мінеральною ту воду, в якій
вміст твердих розчинених речовин (мінералізація) становить
понад 1 г/м, або наявні вуглекислий газ та інші фармакологіч-
ні складники.
У різних країнах застосовують різні підходи до визна-
чення і класифікації мінеральних лікувальних вод. Звичайно
до групи мінеральних вод відносять природні води з мінералі-
3
зацією більше 1 г/дм і які мають лікувальний вплив на орга-
нізм людини. Хоча термін "мінеральні води" також часто за-
стосовують для характеристики природних вод, що містять
промислові концентрації цінних компонентів. Інколи до міне-
ральних відносять також води евапоритових басейнів.
Лікувальна дія не завжди притаманна водам з мінералі-
3
зацією понад 1г/дм . Зокрема всесвітньо відома своїми лікува-
льними властивостями "Нафтуся" за хімічним складом є пріс-
ною водою гідрокарбонатного кальцієво-магнітно складу із
загальною концентрацією водорозчинених солей 0,6-0,X г/дм'.
У деяких країнах Західної Європи до мінеральних відно-
сять винятково води, що дають бальнеотерапевтичний
ефект, незалежно від вмісту в них певних компонентів. В ін-
11