Page 213 - 4663
P. 213

Отже, чим більша різниця нормальних електродних потенціалів катода
                   і анода, тим більша електрорушійна сила гальванічного елемента.
                         Пристрій,  роботу  якого  розглянули,  називають  гал ьва н іч ни м
                   елеме н том   Дан іе лса -Я коб і,  який  був  розробив  Ф.  Даніелс  і

                   удосконалив  Б.  Якобі.  Варто  наголосити,  що  гальванічні  елементи  були
                   започатковані  на  основі  досліджень  Л.  Гальвані  та  А.  Вольта  наприкінці
                   ХVІІІ століття. Саме А. Вольт запропонував перші гальванічні елементи. У

                   них  позитивні  електроди  були  мідними  або  срібними,  негативні  –
                   цинковими або олов’яними, електроліт – водні розчини солей.
                         Під  час  роботи  гальванічних  елементів  було  виявлено,  що  якщо  на

                   електродах  виділяються  газоподібні  речовини  (водень,  кисень  та  інш.),  то
                   вони  можуть  адсорбуватись  на  електродах.  Покриття  електродів  газами
                   створює опір перебігу електрохімічних процесів і понижає електрорушійну

                   силу  гальванічних  елементів.  Цей  процес  називають  хім іч но ю
                   пол яр иза ц ією.  Розрізняють  катодну  і  анодну  поляризацію  залежно  від
                   того,  який  електрод  покривається  газами.  У  гальванічному  елементі
                   Даніелса-Якобі  має  місце  катодна  поляризація.  Це  шкідливе  явище,

                   боротьбу  з  яким  ведуть  введенням  в  електроліт  деполяризаторів,  тобто
                   речовин,  які,  реагуючи  в  реакцію  з  газами,  усувають  їх  з  поверхні

                   електродів. Підбір деполяризаторів залежить від природи газу: якщо газ має
                   відновні  властивості,  то  вводять  окисники  (MnO 2  ,  KClO 3  та  ін.);  якщо
                   окисні властивості  вводять відновники (КNO 2).
                         Перші гальванічні елементи були рідинними, оскільки у них електроліт

                   перебував  у  рідкому  стані.  Це  створювало  певні  труднощі  при  їх
                   застосуванні.  Практичнішими  є  такі,  у  яких  електроліт  перебуває  в

                   загуслому, сухому (напівсухому) стані. Такі гальванічні елементи називають
                   с ухими.  Представником  сухих  гальванічних  елементів  є  елем ен т
                   Ле кла нше.


                         16.3.2. Гальванічний елемент Лекланше

                         Гальванічний  елемент  Лекланше,  запропонований  у  1887  році,  набув

                   широкого  застосування  на  практиці,  в  побуті  тощо.  Схема  цього
                   гальванічного елемента наведена на рис. 16.3.











                                                                   212
   208   209   210   211   212   213   214   215   216   217   218