Page 58 - 4658

робітників. У розвинених країнах вона значно менша. Тому
встановлення у допоміжному виробництві технічно
обґрунтованих норм праці є значним резервом скорочення
чисельності зайнятих та підвищення продуктивності праці.
Складності нормування праці допоміжних робітників
випливають з таких її особливостей:
 робітник протягом зміни виконує крім головних ще й
цілу низку допоміжних функцій, зміст та обсяг яких не
завжди може бути встановлено заздалегідь;
 нерівне завантаження протягом зміни;
 різний зміст та обсяг роботи в окремі дні тижня й місяця;
 нестабільність самого робочого місця.
Тому практично неможливо встановити конкретне коло
операцій та нормувати їх тривалість. У цьому разі вихідними
матеріалами при встановленні норм обслуговування та норм
чисельності є фотографії та фотохронометражі, а також дані
технічного й оперативного обліку.

При нормуванні праці допоміжних та обслуговуючих
робітників у їхньому трудовому процесі виділяють дві групи
функцій: основні (такі, що мають більш постійний зміст,
послідовність, тривалість і періодичність) і додаткові (такі,
що не мають регулярного характеру, постійного змісту та
послідовності). Основні функції враховують безпосередньо за
їх тривалістю, додаткові − за їх часткою (%) у робочому часі.
До розрахунку норми обслуговування входить залік
частки допоміжної роботи. Норма часу на обслуговування
однієї одиниці устаткування визначається як:
Нод. = То ∙ N ∙ K1 ∙ K2 (4.8)

58